ЦИКЛ МУЗЕЙНИХ ЗАНЯТЬ «І ОЖИВАЮТЬ РЕЧІ» ЯК ОДИН ЗІ СПОСОБІВ ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ КОЛЕКЦІЇ ТА МУЗЕЙНОЇ КУЛЬТУРИ

ББК 79.1 УДК 069.01 В 67

Шевченко Ольга. Цикл музейних занять «І оживають речі» як один зі способів популяризації колекції та музейної культури//Волинський музейний вісник : Наук. зб. : Вип. 7. / упр-ня культури Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; каф. документознавства і музейн. cправи СНУ ім. Лесі Українки ; Упоряд. А. Силюк. – Луцьк, 2015. – 552 с.- с.312-315 

Сьогодні а багатьох українських музеях спостерігається значний спад кількості відвідувачів. Цьому сприяють і складна ситуація в країні, й захоплення (іноді надмірне) мережею Інтернет та різноманітними гаджетами. В таких умовах музеї повинні вводити нові форми роботи, щоб «відірвати» людей від телевізору та Інтернету й залучити їх до музею. У частині науково-дослідних організацій і в деяких музеях накопичений великий досвід проведення соціологічних і психологічних досліджень відвідувачів [4, с.23-37]. «У дослідженнях виявляється динаміка відвідуваності, встановлюються її «піки» і «спади», фактори, що впливають на приплив різних груп відвідувачів. Є дослідження, предметом яких стають конкретні умови сприйняття експозиції, вони дозволяють визначати оптимальний час огляду експозиції, оптимальну кількість експонатів і т. ін. Нарешті, є дослідження, в яких виявляється інтерес відвідувачів до тематики експозиції, до окремих музейних предметів. Соціологічні дослідження показали недостатню підготовленість аудиторії до сприйняття музейної інформації» [1]. З огляду на результати цих досліджень, особливої актуальності набуває виховання музейного відвідувача таким чином, щоб він прийшовши в музей один раз, отримав бажання відвідувати його якомога частіше. Проте розпочинати таке виховання з дорослих відвідувачів, чи старшокласників, на наш погляд, майже нереально. Навпаки, якщо вибрати для цього дошкільнят чи учнів молодших класів, то це дійсно допоможе привчити їх до думки, що музеї це цікаво і сучасно. І тоді сміливо можна розробляти програму музейної освіти розраховану на всі 11 років навчання в школі, поступово переходячи до більш складних завдань з урахуванням віку потенціальних відвідувачів. Сьогодні практично всі знають, що таке музей, всім добре відомі загальноприйняті правила його відвідування. У цьому храмі мистецтв або історії не можна голосно розмовляти, бігати, чіпати руками експонати. Зазвичай діти прослуховують типову екскурсію і вже через п’ять хвилин забувають все раніше почуте. Їм не цікаво. Вони втомлюються. З ранніх років вони починають сприймати музей як щось нудне, втомливе та примусове. Досвід роботи з молодшими школярами та дошкільниками доводить, що діти, потрапляючи в музейні зали, часто не сприймають експозицію як єдине ціле, а оглядають її виділяючи найбільш цікаві, на їх погляд речі. Зважаючи на це прийшло розуміння, що не потрібно під час екскурсії намагатися надати дітям всю інформацію, а краще почати знайомити їх з музейними предметами, підібраними за певними темами. Для дітей дуже важливо, коли в музеї можна помацати предмети своїми руками. А тим більше, коли вони зможуть своїми ж руками створити аналогічний тому, який знаходиться у вітрині і ... забрати його з собою. Будь-який музейний предмет володіє певними властивостями і якостями. Основними з них такі: автентичність, інформативність, атрактивність, експресивність. До того ж, «соціологи відзначають, що багато дітей до відвідування музею ніколи не мали досвіду вивчення старовинних предметів, ніколи не стикалися з речами, що належали їхнім предкам. В сучасних сім’ях зберігається мало речей, які б втілювали зв’язок поколінь» [3, 161]. Щоб вирішити дану проблему, в 2005 році науковими співробітниками Художньо-меморіального музею І. Ю. Рєпіна була введена нова форма роботи з молодшими школярами - музейні заняття. Як стверджує Караманов О.В., «технологія створення музейно-педагогічних програм базується на трьох змістовних структурних компонентах: «організаційному», «методичному» і психологічному», єдність яких надає програмі цілісності і завершеності. Зокрема серед головних методичних принципів створення музейно-педагогічних програм можна виділити такі: - Необхідність врахування особливостей музейного середовища (експозиції і всіх типів музейної комунікації); - Використання музейних предметів як джерела знань і засобу виховного впливу; - Структурна цілісність (послідовність у підготовці і реалізації програм від задуму до втілення); - Активний підхід до учасників програми (активізація музейної аудиторії шляхом застосування відповідних методів впливу на особистість); - Принцип діалогічності (забезпечує «перевтілення» відвідувачів з об’єкта музейно-педагогічної програми на суб’єкт – активного «споживача» музейних цінностей); - Поступове ускладнення видів діяльності учасників [2, 39]. Базуючись на цих принципах ми розпочали створення нової (на той час) форми подання матеріалу. В якості цільової аудиторії були обрані дошкільники старшої вікової категорії та школярі молодших класів. Спочатку довелося провести досить складну підготовчу роботу. По-перше, було необхідно детально вивчити та описати музейні предмети, провести їх фотофіксацію, підібрати ті музейні предмети, які зможуть бути використані для показу, підібрати та обробити мультиплікаційні та науково-популярні фільми, картинки та інше. Перше з розроблених занять, під назвою «Про що розповіла скіпка» проходить в незвичній обстановці без електрики, в напівтемряві. На занятті діти знайомляться з різними освітлювальними приладами: скіпкою, свічкою, канделябром, гасовою лампою, електричною лампочкою та ін. Юні відвідувачі дізнаються, чим освітлювалося житло стародавньої людини, а чим селянські хати; з чого робили перші свічки, якими способами раніше люди добували вогонь, а також спробують добути його самі. Заняття викликало велику зацікавленість не тільки у вчителів та школярів шкіл міста, а й у дошкільників та їх батьків. Цей успіх надихнув нас на створення нових музейних занять. Так виникли заняття «Історія праски», «Як поживаєш, Самоваре Самоваровичу?» та «Застигла мить» (з історії фотографії), які в подальшому були об’єднані в цикл «І ОЖИВАЮТЬ РЕЧІ». Всі заняття включають в себе елементи гри і змагальності, супроводжуються мультимедійними презентаціями, складеними з фрагментів мультфільмів, науково-популярних фільмів та малюнків, а також доповнюються показом автентичних предметів. Найцікавіші в цьому саме ігрові моменти, бо як вважають російські педагоги Панкратова Т. Н. та Чумалова Т. В. [6, 8], основним методом в роботі з молодшими школярами є гра. Саме під час гри дитина моделює різноманітні ситуації, знайомиться з навколишнім світом та отримує необхідні навички і власний досвід. Мета розроблених занять: · залучення дітей до історії життя наших предків; · знайомство з матеріальною культурою, що створювалася століттями; · виховання почуття поваги до духовної спадщини нашого народу; · розвиток творчого потенціалу школярів. Назви музейних занять говорять самі за себе, тому детально описувати їх не будемо. Проте при подібних між собою методах подачі матеріалу, в кожному з цих занять є свої особливості. Так на занятті «Історія праски» діти зможуть потримати в руках справжні старовинні праски, показані в ході заняття, а також спробувати попрасувати за допомогою рубеля і качалки. Під час заняття «Як поживаєш, Самоварt Самоваровичe?» слухачі зможуть помилуватися своїм відображенням у самоварних «дзеркалах», погратися та відгадати загадки. А поки самовар буде закипати, діти також ознайомляться, які ще предмети використовувалися при чаюванні і навчаться сервірувати стіл. Закінчується заняття частуванням запашним чаєм з бубликами. На занятті «Застигла мить» (з історії фотографії) юні відвідувачі ознайомляться з історією фотографії та зроблять свої відкриття в цій галузі; побачать музейну колекцію фотоапаратів; познайомляться з винахідниками фотографії та першими фотознімками; побачать фотографії чугуєвців різних років; зіграють в “Фотоательє” і познайомляться з традиціями та особливостями фотозйомки на початку ХХ століття. У ході заняття діти власноручно виготовлять у техніці орігамі маленький фотоапарат. Заняття користуються постійним попитом у шкіл міста та району, багато вчителів воліють придбати абонемент на всі 4 заняття, тим більше, що музей встановив на цей абонемент скидку. Проте постійні відвідувачі, опрацювавши всі наявні заняття, бажають продовжувати ознайомлення з музейними предметами. Тому було прийняте рішення продовжити роботу в цьому напрямі. Так з’явилися заняття «Хранителі часу» (з історії годинників), «Подорож монетки», «Від стилоса до авторучки» (історія письмових приладів) та «Казка про меблі». Таким чином набрався ще один абонемент на заняття циклу «Оживають речі». Для кожного з цих занять були вигадані певні цікавинки. Так на занятті «Хранителі часу» діти не тільки познайомляться з різними видами годинників, а й послухають цокання механічних годинників, бій Біг Бена - найбільшого годинника в Лондоні. Разом з розповідачем виготовлять та продемонструють роботу вогньового годинника, та спробують визначити час за допомогою пісочного годинника. Під час заняття «Подорож монетки» за допомогою «машини часу» відправляться разом з мультиплікаційними героями в захоплюючу подорож, діти дізнаються про історію появи грошей, про незвичайні монети і банкноти і про те, якими грошима користувалися люди в далекому минулому в різних країнах. На занятті «Від стилоса до авторучки» діти, що народилися в вік цифрових технологій, мають можливість власноруч виготовити глиняну табличку, в якості писала використати кісточку тварини, котрій більше 2 тисяч років, спробувати писати гусячим пером, перевірити чи справді не витікає чорнило з «непроливайки» і багато чого іншого! І, нарешті, під час заняття «Казка про меблі», що проходить в оточенні старовинних меблів з фондів музею, юні відвідувачі мають можливість познайомитися з такими «пращурами» сучасних меблів, як скрині, лавки та ін., спробувати розгадати таємницю старовинного дзеркала, послухати звучання старовинного грамофону. Враховуючи те, що крім описаних занять, в музеї розроблені ще два цикли «Абетка мистецтв» та «Найдавніше минуле краю», то дошкільнята та школярі молодших класів мають можливість досить тривалий час проводити в стінах музею, поступово отримуючи нову інформацію з різних музейних напрямів, адаптовану для їх віку. Маємо надію, що діти поступово зрозуміють, що в музеї дійсно цікаво, відчують тягу до отримання нових знань і в майбутньому будуть приходити в музей без примусу дорослих, можливо навіть долучать до цього й своїх друзів та навіть батьків. На жаль, деякі вчителі не досить чітко розуміють специфіку освітніх можливостей музею та важливість систематичного відвідання музейних занять, вважаючи достатнім організувати одноразову оглядову екскурсію. Причиною цього є й небажання збирати гроші на покупку музейного абонементу, й велика зайнятість педагогічною діяльністю, та врешті й інертність та відсутність мотивації у вчителів. Щоб виправити ситуацію, музейні співробітники розробили низку заходів, що покликані донести до педагогів важливість системного підходу в відвіданні музейних занять для формування світогляду дітей, творчої активації та заохочення їх до опанування історичного матеріалу. Для цього розроблені буклети з коротким описом музейних занять, ця ж інформація розміщена на сайті музею, під час методичних засідань педагогічних працівників проводиться ознайомча бесіда, на котрій працівники музею не лише розповідають вчителям про заняття, але і демонструють їх фрагменти, розповідають про цінову політику і таке інше. І це дійсно принесло свої плоди, значно збільшилась кількість організованих груп, які замовляють абонементи на заняття, задіяні навіть більш старші учні - 5 по 7 класи. Але музейні співробітники поставили перед собою мету вийти за рамки міста та залучити до цих занять і широкий круг школярів шкіл Чугуївського району. Для цього в рамках проекту «Вітаємо! Ми - ваш музей!», розробленого за підтримки Українського центру розвитку музейної справи та Міжнародного благодійного фонду «Відродження», були передбачені поїздки до освітніх закладів Чугуївського району з проведенням одночасно в декількох класах по одному заняттю з різних музейних циклів. Презентація занять супроводжувалась роздачею флаєрів з контактами музею та запрошенням його відвідати, а вчителям були вручені буклети з описом музейних занять. Ця акція була досить широко освітлена в соціальних мережах, на сайті музею та в ЗМІ і викликала неочікуваний результат. Музейні заняття почали замовляти не тільки школи району, а й туристичні агенції міста Харкова, що організовують екскурсії для школярів Харківської області. І це не дивлячись на те, що в місті Харкові наявні досить великі музеї, такі як Харківський художній та Харківський історичний музеї. Таким чином, можемо зробити висновок, що введення музейних занять до науково-освітньої роботи Художньо-меморіального музею І.Ю. Рєпіна виявилось оправданим та повинно бути продовженим, поступово ускладнюючись та орієнтуючись на школярів – старшокласників, тим більше що в музейних фондах існує велика кількість музейних предметів, які можуть бути підібрані за темами та презентовані в нових музейних заняттях.

____________________

1. Гайда Л. О. Психолого-социологические исследования эффективности музейных программ и занятий для школьников / Л. О.Гайда, Н. І. Капустіна // Музей і відвідувач: методичні розробки, сценарії, концепції. — Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2005. – 148 с. Інтернет-ресурси: режим доступу http://ru.museum.dp.ua/ article0182.html 2. Караманов О. В. Методичні аспекти розробки й упровадження музейно-педагогічних програм і проектів освітньому-просторі України / О. В. Караманов //Музейна педагогіка – проблеми, сьогодення, перспективи. Матеріали Другої науково-практичної конференції (25-26 вересня 2014 р.) / Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. – К., 2014. – 104с. 3. Лебедева П. Г. Специфика работы с музейным предметом в Детском историческом музее / П. Г. Лебедева // Музей ХХI века: мечта и реальность – С.П., 1999. – С. 161. 4. Ломунова А. К. К вопросу об изучении восприятия музейных экспозиций социологическими методами / А. К. Ломунова // Теоретические вопросы научно-просветительной работы музеев. Сб. научн. Трудов. – № 133. – М., 1984. – С. 26 –37; 5. Музейная педагогика: Из опыта методической работы / Под ред. А. Н. Морозовой, О. В. Мельникова. – М. : ТЦ Сфера, 2006. – 416 с. 6. Панкратова Т. Н. Элементы и сценарии с элементами музейной педагогики для младших школьников. Первые шаги в мир культуры / Т. Н. Панкратова, Т. В. Чумалова. – М. : Гуманит. Издательский изд. центр «ВЛАДОС», 2002. – 160 с.

Категория: