До питання про поховання на поселеннях салтівської культури (лісостеповий варіант)

Юрченко А.В.

Салтівська культура вивчається археологами вже більше 110 років. Але, не дивлячись на це, ряд питань, пов’язаних з нею, залишається не з’ясованими. Наприклад, про так званий обряд знешкодження покійних. А також – чому основну масу одноплемінників ховали на могильниках, а інших – поза ними. Очевидно, з огляду на дискусійність теми, пов’язаної з похованнями на поселеннях, на сьогоднішній день не має жодної праці, в котрій би давалось більш менш чіткий аналіз всім відомим випадкам. Кожен дослідник дає відкритим ним похованням своє пояснення. Жодних узагальнень не робиться.

Вперше з випадками поховань поза могильників вчені зіткнулись в 1906 році. В ході дослідження Маяцького городища , під котрим у літературі мається на увазі селище, городище та могильник, О.І. Милютін вісім могильних споруд. Що правда, вчений вважав, що досліджує «поле поховань»[1]. З середини 1970-х років відновилось дослідження пам’ятки. Загалом на ньому було виявлено більше 30 різнохарактерних поховань. Вони на селищі розміщувались або в катакомбах, влаштованих в житлах, або в господарчих ямах. Отже, влаштування поховань на території Маяцького селища, в тому числі в жилих та господарчих спорудах, не є випадковістю для його жителів. Те, що ці усипальниці були досліджені на різних його ділянка селища в купі з тенденцією концентрації в невеликі групи, свідчить про значну поширеність в жителів селища традиції влаштовувати поховання в безпосередній близькості від свого житла, додаючи поселенню додаткові функції могильника. [2] Поховання в господарчих ямах та в покинутому житлі також виявлені і на Дмитрівському селищі[3].

Крім трупопокладень, на селищах знаходять і кремаційні поховання. Так, в 1957 році С.О. Плетньова провела по руслу р. Велика Бабка розвідки і виявила біля с.П’ятницьке два селища СМК. В 1977 році у тому районі було відкрите багате кремаційне поховання. Загалом в 70-х роках було виявлено згадане багате кремаційне поховання, ще три безінвентарних кремації, а також декілька поховань за обрядом трупопокладення[4]. У 1988 році А.В. Криганов в ході дослідження пам’ятки виявив ще одне інгумаційне поховання, котре знаходилось біля північно-східної сторони житла. Орієнтування на захід і поза (випростано на спині з прямими кінцівками) покійного свідчать про його причетність до населення болгарського етнічного компоненту СМК. Дослідник наводить дві обставини, з котрих небіжчика могли поховати безпосередньо на селищі. 1 – час поховання належить до останнього етапу існування селище (чи, принаймні, тієї його частини, котру було досліджено). 2 – відсутність глибокої поховальної ями дозволяє припустити поспішність здійснення обряду поховання. Не виключено, що це поховання загиблого члена суспільства здійснене родичами або іншими одноплемінниками, котрі рятувались від неприятеля. Саме цією обставиною, можливо, пояснюються сліди пожарища в житлі, біля котрого знайдено поховання[5].

В 1994 році на селищи-2 було виявлено два людських поховання за обрядом трупопокладення, котрі, очевидно, також належали до болгарського етносу[6].

Ні за супровідним інвентарем, ні за іншими ознаками більшість поховань на селищах нічим не відрізняється від поховань на могильниках. Хоча трапляються і поховання, котрі випадають із загального ряду.

У ході багаторічного дослідження археологічного комплексу біля с. Мохнач, що в Зміївському районі Харківської області, в жилій зоні городища та селищ було виявлено ряд інгумаційних поховань салтівського часу. Деякі з них здійснені в покинутих житлах. Окремі поховання розміщувались також в господарських ямах. Одна така яма була вирита в будівлі раннього залізного віку, але за супровідним інвентарем поховання в ній належить до салтівського часу. Автор дослідження відзначає, що поховання неординарне і за місцем здійснення (в зоні густої забудови городища), і за кількістю та якістю інвентарю. Крім того, в похованні простежувався обряд знешкодження мерців. За всіма ознаками ця жінка належала до аланського етносу і датується поховання Х ст. [7]. З огляду на ряд вищенаведених факторів це жіноче поховання було трактоване як жертвоприношення богам. Проте, в катакомбних похованнях, здійснених на могильниках, трапляються багаті жіночі поховання зі слідами знешкодження похованих[8]. За короткими відомостями, котрі інколи з’являються в літературі, відоме ще одне похованя, трактоване автором дослідження як ритуальна страта[9].

Що правда, інколи за кремаційні поховання сприймалися і господарчі ями, в заповненні котрих траплявся інвентар (Маяцьке селище, комплекси №34, 39, 53, 54, 55 (за нумерацією автора розкопок В.К. Міхеєва). Але з накопиченням матеріалу та в ході більш ретельного аналізу, інтерпретація деяких комплексів ставиться під сумнів[10]. Хоча сам факт наявності можливості поховання на селищах під сумнів не ставиться.

Отже, з усього масиву знайдених поховань на селищах салтівської культури можна виділити наступні вірогідні причини такого явища:

-         Поспішний відступ під загрозою ворога (П’ятницьке)

-         Ритуальна страта (П’ятницьке, Мохнач П).

-         Приналежність похованих до служителів культу в окремих святилищах (Маяцьке селище)

-         Причина соціального характеру, з якої діти та дорослі члени суспільства не могли бути поховані на загальному могильнику.

Очевидно, що назвати одну причину, котра пояснила б всі випадки поховань поза могильниками. Лише з подальшим дослідженням селищних пам’яток салтівської культури, а отже і збільшенням кількості знайдених поховань, і також з залученням матеріалів з етнографії можна буде дати більш точну відповідь на поставлене питання.


[1] Винников А.З, Афанасьев Г.Е. Культовые комплексы Маяцкого селища (Материалы раскопок Советско-Венгерско-Болгарской экспедиции.) – Воронеж: Истоки, 1991. – С. 3.

[2] Винников А.З, Афанасьев Г.Е. Культовые комплексы Маяцкого селища ... – С. 136.

[3] Плетнева С.А. На славяно-хазарском пограничне: Дмитриевский археологический комплекс. – М.: Наука, 1989. – 286 с.

[4] Квитковский В.И. Селище салтово-маяцкой культуры Пятницкое-1 (основные этапы исследования). // Салтово-маяцька археологічна культура: 110 років від початку вивчення на Харківщині. – Х.; 2011. – С.14.

[5] Криганов А.В…..

[6] Колода В.В. Отчет об археологических исследованиях Средневековой экспедиции Харьковского госпедуниверситета в г. Волчанске в 1994 г. // Фонд отчётов археологической лаборатории ХНПУ Сковороды. 3/1995. – Харьков, 1994. – 18 л. + 6 л. Описи находок + XXVIII таблиц.

[7] Колода В.В. К вопросу о салтовских погребениях на поселениях (на примере богатого женского захоронения на городище Мохнач). // Древности, 2011. – С.61-72.

[8] Колода В.В. К вопросу о салтовских погребениях на поселениях (на примере богатого женского захоронения на городище Мохнач). // Древности, 2011. – С.61-72

[9] Квитковский В.И. Селище салтово-маяцкой культуры Пятницкое-1 (основные этапы исследования). // Салтово-маяцька археологічна культура: 110 років від початку вивчення на Харківщині. – Х.; 2011. – С.16.

[10] Аксенов В.С. К вопросу интерпретации некоторых комплексов Маяцкого селища. //Проблеми історії та археології України. Збірник доповідей міжнародної наукової конференції до 100 річчя ХІІ Археологічного з’їзду в м. Харків 25-26 жовтня 2002 року. – Харків, 2003. – С.64-67.

Юрченко А.В. До питання про поховання на поселеннях салтівської культури (лісостеповий варіант) Середньовічні старожитності Центрально-Східної Європи: матеріали ХІ міжнародної студентської наукової археологічної конференції (Чернігів, 20-22 квітня.) / Інститут археології НАН України, Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, Центр археології та стародавньої історії Північного Лівобережжя імені Д.Я. Самоквасова. – Чернігів: Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, 2012. – С.201-203.

Категория: