Г.Є. Свистун. Схованка у помешканні середини XVII ст. на Чугуївському городищі

Опубліковано: Свистун Г.Є. Схованка у помешканні середини XVII століття на Чугуївському городищі // Строжитності Лівобережного Подніпров’я. – Вип. 4. – Полтава, 2014. – С.100–111.

Таким чином, постійні зовнішні військові загрози та внутрішні заворушення вносили значні корективи в життя колоністів та змушували їх приймати заходи щодо збереження своїх життя та волі, а також майна. Матеріальне підтвердження цьому, окрім чисельних згадок в наративних джерелах та залишків оборонних споруд, було, зокрема, знайдено і в виявленій під час археологічних розкопок 2009 р. житловій споруді на Чугуївському городищі, яка в цілому може бути датована сер. XVII ст. (яма 13 розкопу 3 2009 р.) (рис. 1) [16; 17, с 51-63, рис. 5, 129, 1, 133-204; 18], тобто побудованою на початковому – найбільш небезпечному – етапі існування Чугуївської фортеці.

Подібні тимчасові, сезонні житла московські першопрохідці та козаки іменували землянухами або шишами (від форми даху, що міг виготовлятися з плетеної лози у вигляді гостроверхого ковпака). На необжитих просторах, що підлягали колонізації, такі споруди були одним із самих ранніх типів козацького житла [15, с. 41, 42, 230-233].

Досліджене помешкання уявляло собою глибоку земляну яму овальної в плані форми максимальними розмірами по верху 2,15×2,95 м, яка була заглиблена на 1,85 м відносно рівня фіксації (2,9 м відносно сучасної денної поверхні) (рис. 2). В заповненні котловану переважала кераміка черкаського типу і в значно меншій кількості мала місце кераміка московського типу, що, скоріш за все, свідчить про етнічно-культурну приналежність хазяїна, який був черкасом – українцем. Стінки котловану мали незначне звуження у напрямку дна. У верхній частині овальний котлован (нижня камора) переходив в широку овально-підпрямокутну яму (верхню камору) завглибшки 45-60 см відносно рівня фіксації загальними розмірами по лінії південь-північ і захід-схід 3,10×5,25 м. Візуально розмежування між верхньою і нижньою каморами не простежувалось.

Вхід до нижньої камори був влаштований в північному секторі котловану та мав вигляд вирізаних в ґрунті сходинок. В якості нижньої сходинки слугував пісковиковий камінь. Вздовж східної стінки була влаштована материкова поличка, яка за своїми розмірами могла прислуговуватись в якості лежанки і лави.

В нижній каморі вздовж західної стінки розміщувалась обпалена глиняна маса, яка являла собою комин біля прямокутного паливника глинобитної печі.

За піччю та комином, в південній частині західної стінки котловану, за скупченням розвалів гончарних посудин (макотр і горщика), був виявлений підбій, що, судячи зі всього, слугував схованкою, на якій ми, в силу теми роботи, і зосередимо нашу увагу. Вона складала в ширину 130 см за глибини 10-15 см і 20 см на різних ділянках. У південно-західному кутку підбій мав максимальне поглиблення завширшки близько 55 см. Висота конструктиву дорівнювала 25 см у заглибленні і 35 см у зовнішнього краю.

З правої сторони від схованки, у стінки котловану помешкання, знаходились залишки дубової плахи загальними розмірами 60,4×8,1×2,3 см. Вона була поставлена на ребро довгою стороною і, вірогідно, призначалася для прикривання отвору підбою.

Безпосередньо в підбої були знайдені: порожниста ребриста кулька зі скла (рис. 3: 2), гончарна кубушка з надбитим верхом (рис. 3: 1) і поряд з нею на дні ями дві срібні монети-«чешуйки» (рис. 3, 3, 4). Дамо характеристику кожній з цих знахідок.

Ребриста кулька розмірами 4,5×4,0 см (рис. 3: 2) була виготовлена з гутного скла зеленого відтінку. Виріб був видутий, ймовірно, з використанням простої форми – так званого долока. Перед відбиванням трубки отвір був герметично запаяний. Всього кулька має 12 випуклих ребер, які, проте, не заходять на торцеву сторону виробу, що протилежна запаяній шийці. Подібні, але гладкоповерхневі кульки (ціла і надбита) були виявлені на тому ж Чугуївському городищі в споруді др. пол. XVII – перш. чверті XVIII ст. [17, с. 65, рис. 220, 1, 2, 221, 1, 2], а також в м. Москві – на території Манєжу та Чіжевського подвір’я в археологічних шарах XVIII ст. і в Зарядді, в м. Ліпецьку в шарах XVIII ст., в м. Дмітрові, на російському поселенні Ананьїна XVII-XVIII ст. в Омській області [9, с. 83, рис. 1, 7; 10, с. 358, 359, рис. 6, 7; 11, с. 430, рис. 2, 1, 2]. Розміри гладкоповерхневих кульок, відомості про які є в нашому розпорядженні, дуже близькі за своїми параметрами: на Чугуївському городищі їх діаметри дорівнюють 4,1 см (найбільша нерівномірна товщина стінки надбитої кульки сягає 0,7 см); в Москві на території Манєжу – 4,28 см та на території Чіжевського подвір’я – 4,29 см (товщина стінки дорівнє 0,68 см); в м. Ліпецьку – 4,45 см. Запаяна шийка від трубки кульки з м. Ліпецька становила діаметр 0,96 см, в той час як на Чугуївському городищі у гладкоповерхневої кульки – 0,53 см, а у ребристої зі схованки – 0,6 см. Єдина з цих кульок (з Чіжевського подвір’я в м. Москві) була піддана хімічному аналізу, який показав, що тип скла цього виробу – K-Ca-Si. Проте вміст основних склоутворюючих складових значно занижений в порівнянні з іншим склом цього типу. Джерело лугів – деревна зола континентальних рослин (поташ), джерело лужних земель – доломітизований вапняк. Все це в цілому характерно для європейського скла XVI-XIX ст.

Дослідники робили різні припущення щодо призначення подібних скляних виробів. Зокрема, Ю. А. Ліхтер припустила що такі кульки використовувались в якості ядер для пращі, але така інтерпретація навряд чи може вважитися переконливою – вироби для цього надто крихкі та легкі. До того ж вони заповнені повітрям і герметично запаяні, а тому є досить легкими відносно об’єму і, як наслідок, їх балістичні дані навряд чи можуть відповідати вимогам щодо ядер для метання. Також робилися припущення що такі кульки могли використовуватись для дитячої гри, що не підтверджується ніякими джерелами.

Кульки з Чугуївського городища були зважені, а також перевірена їх здатність до плавучості у воді[2]. Гладкоповерхнева, яка датується першою третиною XVIII ст., має вагу, що дорівнює 34,05 гр. і вона здатна плавати у воді, при чому на поверхню виступає лише незначна частина сфери в декілька міліметрів. Ребриста кулька зі схованки в житлі XVII ст. має вагу, що дорівнює 53,6 гр., в силу чого не здатна триматися на плаву. З огляду на це, можливо також припустити, що призначення гладкоповерхневих і ребристих кульок було різним, хоча й не виключено їх використання за технологічними потребами в якості, наприклад, ареометрів для визначення щільності і питомої ваги тієї чи іншої рідини. Різниця у вазі також може вказувати про те, що ці два різновиди кульок використовувались для різних вимірів в різних речовинах. На користь цього може свідчити їх герметичне запаювання. Ареометр у звичному для сучасників вигляді з градаційною шкалою в тій чи іншій системі вимірювання [1, с. 649], як прийнято вважати, був винайдений в 1768 р. французьким хіміком А. Боме [21, с. 353; 2, с. 555]. Але сам пристрій, що використовує фізичний закон Архімеда, відомий ще з часів античності [7, с. 45]. До винаходу А. Боме на практиці задовольнялися більш простими замірами для оцінки якості того чи іншого продукту. Так, наприклад, під час експорту з Росії поташу (необхідного для виготовлення скла і миловаріння), що особливо процвітав за часів правління Петра I, використовувався метод оцінювання якості продукту[3], згідно якого порцію сировини розчиняли у воді і кидали в склянку шматок бурштину. Якщо останній спливав, то поташ визначався як добрий і за нього платили повну ціну. Іноді для аналогічних цілей використовувалось куряче яйце, яке занурювалось на глибину, відповідну заданій якості продукту [8]. Останній приклад найбільш близький до характеристики скляних кульок з культурних нашарувань XVII та XVIII ст. До того ж, середні вага та розмір курячого яйця близькі за своїми значеннями до скляних кульок, що розглядаються. Але слід визнати, що станом на сьогодні недостатньо накопичених матеріалів для остаточного з’ясування призначення цих виробів, а ототожнення з пристроєм типу ареометра можна вважати лише однією з вірогідних версій. Також на основі порівняльного датування можна зробити припущення, що гладкоповерхневі кульки є більш пізніми і характерні для XVIII ст., а ребриста (аналогій якій не відомо) з Чугуївського городища є більш ранньою і побутувала в сер. XVII ст.

Не виключено, що до схованки в житлі на Чугуївському городищі скляна кулька могла потрапити випадково – закотитися в підбій. Інакше слід визнати, що даний виріб мав певну цінність для хазяїна житла, що, до речі, є досить дискусійним.

Кубушка (рис. 3: 1) являла собою сіроглиняну (димлену) посудину московського типу з орнаментом у вигляді широкої нарізної прямої лінії, яка проходить в горизонтальній площині по колу виробу на межі передпліччя і тулова, а також вузьких паралельних нарізних ліній по плечику і основі шийки. Ще за давніх часів верхня частина і руків’я посудини були втрачені. Від останнього зберігся лише корінь. Тісто добре відмучене і рівномірно обпалене. На поверхні черепка спостерігалися поодинокі раковини від вигорілих органічних вкраплень. Кубушка лежала на боку та була звернена надбитим в давнину гирлом до внутрішнього простору житла.

Срібні дротові монети-«чешуйки» різняться періодом карбування. Одна з них відноситься до часу правління російського царя Михайла Федоровича (рис. 3: 3), друга –Олексія Михайловича (рис. 3: 4) Романових. Обидві монети мають однакову пробу – 960. Відмінними є вагові характеристики – відповідно 0,45 гр. і 0,39 гр.

Стан монети часів правління Михайла Федоровича можна оцінити як добрий в силу того, що було відкарбовано близько 2/3 штемпеля, хоча екземпляр і має незначні потертості. Подібний тип монет відомий лише в невеликій кількості екземплярів [5, с. 4].

«Чешуйка» була виготовлена на Московському монетному («денежном») дворі («Денежном приказе»). На лицьовій стороні зображена витончена кінна фігура зі списом. Вершник в тричасному вінці має за плечима плащ, що розвівається. Людина одягнена в каптан та взута в чоботи, які мають перехват у коліна. Загалом одяг вершника і збруя коня вирізняються реалізмом і тонкощами деталей, наскільки це можливо було виконати з урахуванням розмірів робочого поля маточника і умовними прийомами зображення. Але при цьому лице вершника зображено умовно. Таким чином, прийняте ще за царювання Федора Івановича абстрактне зображення правителя було продовжено і за нової династії [5, с. 6]. Під ногою вершника, скоріш за все, розміщено слово «Москва», але воно досить затерте щоб ствердно його охарактеризувати.

Оборотна сторона штемпеля має варіант напису з використанням в легенді імені царя у формі «МИХАИЛО». Легенда «Царь и великий князь Михайло Федорович всея Руси» виконана на шістьох рядках. Все це характерно для широко відомого другого типу маточника, що використовувався на Московському дворі. Для слова «царь» використана літерна лігатура. Слово «князь» написане в скороченому вигляді з вилученням гласної букви [5, с. 7].

Фактична вага монети (0,45 гр.) і проба срібла (960) свідчать про те, що її карбування здійснене після 1626 р., коли відбулося чергове зниження нормативної ваги і чистоти металу. В цей час проби російських монет повністю співпадають з пробами талерів межі XVI-XVII ст., які слугували в якості сировини для чеканки. Таке зниження проби стало слідством зміни технології обробки сировини для російських монет – з талерного срібла перестали випалювати домішки [5, с. 8; 12, с. 174].

Монета часу правління Олексія Михайловича являє собою, скоріш за все, західну підробку ранньої копійки (першого або другого етапів карбування – з 1645 по 1655 рр.), на користь чого свідчить її вага (0,39 гр.), яка значно менша за державний чекан. Також ознакою підробки є досить великий шрифт легенди, який виконувався тогочасними фальшивомонетниками, як правило, за допомогою пуансона. Такі підробки були досить поширеним явищем і широко відомі [4, с. 21].

В цілому, на основі знахідок в схованці її, як і весь комплекс, можна датувати сер. 40-50 рр. XVII ст. Таке датування знаходить підтвердження і серед інших матеріалів, виявлених в заповненні житла. Цей період, як вже зазначалося, був досить складним в соціальному і військовому відношеннях, що й призвело до появи подібних схованок мешканцями порубіжних поселень південних «українних» територій Російської держави. Віднайдення спустошеної схованки проливає додаткове світло на складні соціально-економічні і військово-політичні процеси того бурливого на події часу.

Джерела та література

1. Большая советская энциклопедия (2-е изд.) / Гл. ред. С. И. Вавилов. – М.: Государственное издательство «Большая советская энциклопедия, 1950. – Т. 2: Акты – Ариетта. – 652 с., ил.

2. Большая советская энциклопедия (2-е изд.) / Гл. ред. С. И. Вавилов. – М.: Государственное издательство «Большая советская энциклопедия, 1950. – Т. 6: Березна – Ботокуды. – 643 с., ил.

3. Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы в 3-х томах. Украина накануне освободительной войны (1620-1647 годы) / Сост. Н. М. Апанович, Е. И. Луговая и др. – М.: Из-во АН СССР, 1953. – Т. І. – 586+32 с.

4. Гришин И. В., Клещинов В. Н. Каталог русских средневековых монет времени правления царей Алексея Михайловича, Федора, Ивана и Петра Алексеевичей (1654-1696 гг.) / И. В. Гришин, В. Н. Клещинов. – М.: Ленанд, 2007. – 147 с.

5. Гришин И. В., Клещинов В. Н. Каталог русских средневековых монет царя Михаила Федоровича (1613–1645 гг.) / И. В. Гришин, В. Н. Клещинов. – М.: Едиториал УРСС, 2001. – 104 с.

6. Загоровский В. П. Белгородская черта / В. П. Загоровский. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1969. – 304 с.

7. Ирмшер Й., Йоне Р. Словарь античности. Пер. с нем. / Й. Ирмшер, Р. Йоне. – М.: Прогресс, 1989. – 704 с., ил.

8. Либкин О. Предшественник ареометра / О. Либкин // Наука и жизнь. – М.: Правда, 1962. – № 6. –– С. 66.

9. Лихтер Ю. А. Археологические работы на ул. Ленина (Дворянская) в г. Липецке / Ю. А. Лихтер // Исторический квартал: Альманах историко-культурного наследия Липецкого края. – Вып. 2. – 2012. – С. 64-84.

10. Лихтер Ю. А. Позднесредневековые стеклянные изделия (по материалам раскопок в Липецке) / Ю. А. Лихтер // Археология Подмосковья. – М., 2010. – Вып. 6. – С. 350-360.

11. Лихтер Ю. А., Векслер А. Г. Стеклянные изделия неизвестного назначения, найденные при археологических исследованиях в Москве / Ю. А. Лихтер, А. Г. Векслер // Археология Подмосковья. – М., 2011. – Вып. 7. – С. 429-432.

12. Мельникова Д. С. Русскне монеты от Ивана Грозного до Петра Первого / Д. С. Мельникова // Москва, 1989. – 318 с.

13. Новосельский А. А. Борьба Московского государства с татарами в первой половине XVII века / А. А. Новосельский; [отв. ред. член-корр. АН СССР С. В. Бахрушин]. – М.-Л.: Изд-во Академии наук СССР; Институт истории АН СССР, 1948. – 448 с.

14. Папков А. И. Порубежье Российского царства и украинских земель Речи Посполитой: конец XVI-первая половина XVII века / А. И. Папков. – Белгород: Изд-во «Константа», 2004. – 351 с.

15. Рыблова М. А. Традиционные поселения и жилища донских казаков / М. А. Рыблова. – Волгоград: Издательство ВолГУ, 2002. – 241 с.

16. Свистун Г. Е. Археологические исследования позднесредневековой Чугуевской крепости / Г. Е. Свистун // Заповідна Хортиця. Матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції «Історія запорозького козацтва в пам’ятках та музейній практиці». – Спеціальний випуск. – Запоріжжя: А&V. Art GROUP, 2010. – С. 343-346; 412, 413 (ілл.).

17. Свистун Г. Е. Отчет о проведении охранных археологических исследований на Чугуевском городище и Кочетокском могильнике в 2009 году / Г. Е. Свистун / ХММ І. Ю. Рєпіна / ІА НАН України; ХММ І. Ю. Рєпіна. – Ф.е. – без номера. – 564 арк., 376 рис.

18. Свистун Г. Є., Пашкевич Г. О., Горбаненко С. А. Пічка XVII ст. з відбитками зернівок з Чугуївського городища / Г. Є. Свистун, Г. О. Пашкевич, С. А. Горбаненко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: збірка наукових статей. – Київ, 2010. – Вип. 19. – С. 148-156.

19. ЦДІАК України. –Ф. 1791. – Спр. 20. – Оп. 2. – Т. I. 1639-1666 рр.

20. Чистякова Е. В. Городские восстания в России в первой половине XVII века (30-40-е годы) / Е. В. Чистякова. – Воронеж: Изд-во ВГУ, 1975. – 248 с.

21. Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона / Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. – С.-Пб.: Типо-Литография (И. А. Ефрона), 1891. – Т. IV. – 472 с.

Скорочення:

ЦДІАК України – Центральний державний історичний архів України, м. Київ

ХММ – Художньо-меморіальний музей

ІА – Інститут археології

НАН – Національна академія наук

НА – науковий архів

Резюме:

Свистун Г. Є.

Схованка в помешканні середини XVII століття на Чугуївському городищі

В роботі публікується схованка, що знайдена в житловій землянці сер. XVII ст. на Чугуївському городищі. Надається характеристика виявлених матеріалів. Вони свідчать про складні етнічно-соціальні и військово-політичні процеси на південному порубіжні Російської держави в період колонізації Дикого Поля.

Ключові слова: схованка, монети, землянка, скляна кулька, кубушка, Чугуївське городище

Резюме:

Свистун Г. Е.

Тайник в жилище середины XVII века на Чугуевском городище

В работе публикуется тайник, который был обнаружен в жилой землянке сер. XVII в. на Чугуевском городище. Приводится характеристика выявленных материалов. Они свидетельствуют о сложных этно-социальных и военно-политических процессах на южном порубежье Российского государства в период колонизации Дикого Поля.

Ключевые слова: тайник, монеты, землянка, стеклянный шарик, кубышка, Чугуевское городище

Summary:

G. Ye. Svistun

Hiding-place in dwelling of middle of the XVII century on the Chuguev hillfort

A hiding-place that was found out in the dwelling dug-out of sulphurs is in-process published. XVII of century on the Chuguev hillfort. Description over of the educed materials is brought. They testify to difficult ethnic-social and military-political processes on the south border of the Russian state in the period of colonization of Wild Paul.

Keywords: hiding-place, chinks, dug-out, glass marble, money-box, Chuguev hillfort

Про автора:

Свистун Геннадий Евгеньевич – ведущий научный сотрудник отдела памятников археологии Харьковского научно-методического центра охраны культурного наследия при Департаменте культуры Харьковской областной государственной администрации.