З досвіду втілення у життя грантового проекту «Вітаємо, ми – ваш музей!»

Юрченко А.В., Нужна О.О.

З досвіду втілення у життя грантового проекту «Вітаємо, ми – ваш музей!» // Музейна педагогіка – проблеми, сьогодення, перспективи. Матеріали Другої науково-практичної конференції (25-26 вересня 2014 р.). – С.102-104 Музейна педагогіка – проблеми, сьогодення, перспективи. Матеріали Другої науково-практичної конференції (25-26 вересня 2014 р.). – С.102-104

В 2013-2014 році співробітники КЗ "Художньо-меморіальний музей І.Ю. Рєпіна" втілювали у життя проект «Вітаємо, ми – ваш музей». Цей проект написаний за результатами навчального семінару «Створення та просування якісного музейного продукту: практичний досвід і навики тренера», що проходив рамках проекту ProMuseum за підтримки МФ «Відродження», МБФ «Україна 3000», ГО «Український центр розвитку музейної справи».

Метою проекту було залучення учнів сільських шкіл до музейної культури шляхом інформування їх про діяльність музею та демонстрацію нових інтерактивних методів роботи в музеї. А також за мету ставилось привернути увагу адміністрації Чугуївського району до проблеми низької відвідуваності музеїв школами. Щоб охопити якомога більшу аудиторію, хід проекту активно презентувався в ЗМІ: як в традиційних на шпальтах газет [2]; так і в новітніх - на сторінках в соціальних мережах [для прикладу див. 3].

Співробітники "Художньо-меморіального музею І.Ю. Рєпіна" вже мають багатий досвід проведення інтерактивних музейних занять у чугуївських школах. А от школярі Чугуївського району через низку причин відвідують музей дуже рідко, більшість взагалі не приїжджають. Як виявилося, цьому є декілька пояснень:

1. Незацікавленість дітей у відвідуванні музею.

2. Незадовільне транспортне сполучення між містом та селом.

3. Музей як інституція культури не занесений до системи обов’язкового відвідування учнями шкіл.

4. До бюджетів шкіл не занесені кошти на пальне для шкільного автобусу для відвідування школами музеїв.

Ми хотіли (і змогли) показати дітям (а також педагогам), що музей - це місце, де можна цікаво та корисно провести час та поспілкуватися.

На сьогоднішній день Музей пропонує своїм відвідувачам більше 20 занять різного плану [4]. Всі ці заняття несуть в собі інтерактивні елементи, супроводжуються мультимедійними презентаціями. Майже після кожного з них в учнів залишаються або сувеніри, виготовлені своїми руками, або тематичні розмальовки. Ну, як мінімум, яскраві враження. Але не всі вони придатні для роботи на виїзді. Так, для заняття «Від скіпки до електричної лампи» потрібне затемнене приміщення, досягти такого школах дуже складно; для наочності в занятті «Історія меблів»використовуються стіл, буфети та комоди кін. ХІХ ст., зрозуміло, що перевозити їх зі школи у школу не реально. Тому було вирішено зупинитись на наступних заняттях: «Найдавніше минуле краю» і майстер-клас із живопису «Паростки мистецтва» (для старшокласників); «Обрядові ляльки: Мотанки і Веснянки», «Золота Хохлома», «Як поживаєш, Самовар Самоварович?» (для початківців).

Втілення проекту в життя співпало з буремними подіями в країні. Тому коли в двір Введенської школи заїхав білий автомобіль, майже нікого це не зацікавило. А от коли з нього стали виймати коробки, пакети, сумки і все це почали заносити до школи, прокинулась людська цікавість. Так як першими музейну делегацію зустріли шкільні вахтери, то саме вони «атакували» нас своїми запитаннями. Між собою панянки почали обговорювати, як давно вони самі були у музеях (будь-яких, а не лише чугуївських). І виявилось, що це було років десять тому. Ці, випадково підслухані розмови, ще раз підтвердили низький рівень відвідуваності музею.

Декілька разів час роботи в школах співпадав за розкладом з уроком історії. Тому цим класам дісталося заняття «Найдавніше минуле краю». Теоретична частина пройшла і пройшла. А от коли учням пропонували самим влаштувати міні-розкопки в завчасно підготовлених пластикових боксах, от тут вже меж радощам не було (мал.1). А коли з’ясувалось, що в кожному ящику та ще і різні речі… Діти вимагали пояснення про те, що вони знайшли. Доводилось розповідати і про зуби мамонта, котрі ростуть протягом життя тварини, і про ткацтво та тваринництво у скіфів, і навіть про влаштування печей і коминів у хатах 18 століття. А потім була знову теорія, але вже не про науку та розкопки, а про те, що з викопаними речами роблять далі. І аби діти зрозуміли, яка то важка праця, їм запропоновано було складати археологічні пазли (мал. 2).

Не менше археології дітей зацікавив живопис. З ним знайомились учні 7 класів. Один лише запах гуашевих фарб надихав на творчість, а коли в класах розставляли мольберти з полотнами, діти відчували себе справжніми художниками. Аби краще познайомити учнів з музеєм, їм запропонували перемалювати картини відомих художників, на котрих зображені Художня галерея та меморіальний музей (мал. 3).

З одним аспектом народного побуту знайомили учнів початкових класів. Їм розповідали про обрядові ляльки-мотанки. І тепер діти не забудуть, що робити їх можна як з клаптів тканини, так і з мотків ниток. Виявляється, що юні майстри радо експериментують з різними вузликами, з довжиною рук та ніг майбутньої Веснянки (мал. 4).

А чи знаєте ви, що ложками можна не лише їсти? Виявляється, що це також своєрідний музичний інструмент, ними ж можна прикрасити помешкання не гірше, ніж звичайними сувенірами з крамниці. От про це тепер знають учні тих класів, котрі були учасниками заняття «Золота Хохлома». Саме ложки, оздоблені в такому стилі, є і музичними інструментами, і прикрасами оселі, і навіть справжніми витворами мистецтва. У дітей також була можливість розписати свою власну ложку (щоправда паперову), але з дотриманням всіх правил (колористика, орнамент), а також використовуючи різні методи нанесення орнаменту (тичком, пензликом, навіть пальцями) (мал.5).

Також учнів вітав Самовар Самоварович. Саме таку назву мало одне з занять. Дітям не просто розповідали про різні форми самоварів та про інші речі, необхідні для чаювання, але і про правила сервірування столу. Вони мали змогу власноруч сервірувати стіл, роздмухати самовар чоботом. Приємним бонусом було частування бубликами (мал. 6).

Коли до вас приходять гості, зазвичай вони приносять подарунки, сувеніри, не завжди потрібні, але пам’ятні. Саме тому і ми підготували учням та вчителям своєрідні нагадування про наші відвідини. Так, у дітей залишаються флаєри (мал. 7). На них розміщена наша контактна інформація, карта центральної частини міста з позначеними всіма чотирма відділами музею. Але їх можна і потрібно використати не лише як навігатор. Ці флаєри можуть взяти участь у розіграші призів. Більш детальну інформацію і про конкурс, і про наш музей можна знайти на нашому сайті, адреса котрого теж розміщена на флаєрі.

Для дітей важливо, що після кожного заняття вони понесуть додому сувеніри, зроблені власними руками. Так, у одних вдома з’явилась лялька-мотанка, у інших ложка, розписана у стилі «Хохлома» та розфарбовка з хохломським посудом, а деякі прикрасять класну кімнату картиною, котру створювали всім дружнім гуртом. А музейчикам залишились оригінальні анкети.

В рамках проекту завжди було місце для експериментів. Так, одного дня спільну картину створював не один клас, а вся школа. За це варто подякувати адміністрації Коробчкинського НВК, котра дозволила розмістити наші мольберти і банери в просторій вітальні. На перервах всі, від початківців до майбутніх випускників брали до рук пензлі і тіснились біля майбутніх полотен. Для тих дітей, котрим не вистачило місця біля мольбертів, були запропоновані розмальовки з Золотою Хохломою і олівці. Словом, всі, хто хотів, мали змогу проявити свою творчість. Також для всієї школи ми показали виставку рекламних банерів та відеофільм про наш музей. Всі отримали інформаційні буклети та флаєра. Інші 4 заняття відбувались у звичному режимі (мал. 8-9).

Проект «Вітаємо, ми – ваш музей!» однозначно змінив уявлення дітей і вчителів про музей. Так як ні вчителі, ні учні, ні тим паче батьки навіть не здогадувалися, що в музеї існують різні форми роботи з відвідувачами, а не лише звичайні екскурсії, які можна прослухати лише раз і тим самим не відвідувати більше музей, тому що вже все було почуто і побачено. Завдяки проекту музей зав'язав нові знайомства та партнерські стосунки, зокрема зі школами. В одній школі ми були вражені колекцією старовинних вишитих рушників та картин, і так як один із відділів музею володіє подібною колекцією та займається її дослідженням, то звичайно ж передбачається співпраця між музеєм та школою в цій сфері.

Науковими співробітниками музею були розроблені два буклети, один з яких містить загальну інформацію про музей, а інший представляє перелік музейних занять з їх детальним описом. Завдяки реалізації проекту музей зміг розповісти про себе за межами міста Чугуєва. Реакція учнів на проект продемонстрована в підбірці фотографій на сайті музею.

Але ж ми працюємо не тільки з дітьми. Однією із цілей проекту було залучення вчителів до організації відвідування музею всім класом. Тому для кожного вчителя в школі також були підготовані роздаткові матеріали у вигляді буклетів. Буклет «Вітаємо, ми – ваш музей!» містить інформацію про музей та про всі види послуг, котрі ми надаємо. А в буклеті «Музейні заняття» можна детально ознайомитися з інтерактивними заняттями, які пропонує музей.

Також на згадку в кожній школі залишився рекламний ролик про музей.

Але були і помилки і недорахунки. Інколи вчителі в школах не могли зрозуміти, який вид роботи ми їм пропонуємо. Не завжди вистачало допоміжного обладнання.

Але для нас важливим також є формування міцних зв’язків з адміністраціями шкіл. Так, в одній з них нас чекають найближчого часу з новими цікавими заняттями, але вже для значно ширшої аудиторії, а також згодні розмістити в себе пересувні виставки.

Використана література:

1. «Створення та промоція музейного продукту: практичний досвід та навики тренера»// http://prostir.museum/ua/post/30434

2. «Здравствуйте, мы – ваш музей» // Новости Чугуева. - №12 від 22.03.2014 р. – С.2

3. http://vk.com/public65890548?w=wall-65890548_24

4. http://www.repin.in.ua/uk/muzeyni-zanyattya