Популяризація збірки «Археологія» з фондів КЗ «Художньо-меморіальний музей І.Ю. Рєпіна» через музейні заняття з циклу «Найдавніше минуле краю»

Популяризація збірки «Археологія» з фондів КЗ «Художньо-меморіальний музей І.Ю. Рєпіна» через  музейні заняття з циклу «Найдавніше минуле краю» // Конотопські читання. Випуск V. Збірник публікацій за результатами Конотопських читань 2014 року. – Донецьк: Видавництво «Ноулідж» (Донецьке відділення), 214. – 274 с. – С.251-260.

Згідно законодавства України, музей - науково-дослідний та культурно-освітній заклад, створений для вивчення, збереження, використання та популяризації музейних предметів та музейних колекцій з науковою та освітньою метою, залучення громадян до надбань національної та світової культурної спадщини.

Прийнято вважати, що виставкова робота – основний спосіб презентації та популяризації музейної колекції. І єдиний законний спосіб громадян отримати до надбання доступ – це відвідати музейні зали. Але всі, хто має хоч якесь відношення до музейної справи, знає, що жоден музей не має змоги представити в експозиційних залах ВСЮ свою колекцію. На кількість предметів в вітринах впливають обмеженість площ, концепція експозицій, однотипність предметів, правила раціональної побудови виставок.

В краєзнавчому відділі Художньо-меморіального музею І.Ю. Рєпіна (на далі ХММ) зберігається певна колекція археологічних артефактів. Ця колекція репрезентує практично всі епохи минулого починаючи від неоліту і закінчуючи пізнім середньовіччям.

На території самого Чугуєва поселення епохи неоліту не виявлені але вони наявні в Чугуївському районі. В колекції ЧМР зберігається декілька десятків кремнієвих знарядь праці епохи пізнього неоліту – раннього енеоліту – V-III тис. до н.е. Переважну більшість (7 одиниць) серед ранніх знарядь становлять ножеподібні пластини – порівняно довгі і вузькі знаряддя праці, котрі виготовляли шляхом розколювання особливим способом підготовленого кам’яного ядрища. Крім ножеподібних пластин в музейній колекції є також скребки, наконечники дротиків, списа, нуклеуси, а також вироби з явними слідами людської обробки та спрацювання, але їх призначення не з’ясовано. Датування часом неоліту-енеоліту підтверджується не лише формою знарядь праці, котрі аналогічні знаряддям праці культури ямно-гребінцевої кераміки, але і наявністю в колекції музею декількох фрагментів кераміки, датованої пізнім неолітом – раннім енеолітом[8, 369-370].

В збірці музею представлені речі, віднесені до зрубної і катакомбної культур. Серед них – колекція з 6 цілих та 2 фрагментів кам’яних сокир-молотів, кам’яної мотики та декількох фрагментів посуду. Цікавою є сокира з не до кінця просвердленою провушиною. Це може свідчити, що ця сокира була виготовлена на місці. Подібні сокири були поширені з часу енеоліту і відомі на території Східної Європи та за її межами (до Кавказу). Саме тому археологічні культури, для котрих притаманні подібні знаряддя праці часто об’єднують під умовною назвою – коло культур кам’яних сокир. Фрагменти посуду, пов’язані з катакомбною КІС, світлого та сірого кольорів. Фрагменти прикрашені багатозональною орнаментацією. Це нанесені відтисками гребінцевих штампів і шнуром трикутники, сітки.

До артефактів зрубної культури у збірці музею можна віднести декілька фрагментів кераміки і фрагмент кам’яного товкача.

Крім незначних фрагментів ліпного посуду з багатим орнаментом, до артефактів зрубної культури належить литий бронзовий кинджал. В музеї наявні речі епохи бронзи, котрі не можна пов’язати з конкретною культурою. Це форма для відливання кинджалу, виготовлена з піщаника, кістяний антропоморфній виріб. Дані речі, в силу того, що є випадковими знахідками і досить типові для широкої території, не можна з впевненістю віднести до жодної з відомих культур регіону [9, 70-72].

Пам’ятки раннього залізного віку на території Харківщини представлені, а головне, досліджені надзвичайно багато. Це і поселення, як укріплені, так і без оборонних спору, і могильники, і окремі знахідки. Довгий час в літературі побутувала думка, що перше укріплення на території сучасного Чугуєва також було зведене в скіфський час. Проте, шурфовка 1996 року (Бабенко Л.І.) і подальші дослідження на території сучасного Чугуєва (з 2004 року їх проводить Г.Є. Свистун) показали, що найдавнішим шаром є салтівський, тобто раннього середньовіччя. Проте, пам’яток скіфського часу в околицях міста вистачає. Тому не дивно, що певна колекція речей VIII-III ст. до н.е. в музейних фондах присутня. Представлена вона 42 типовими трилопатевими вістрями стріл, акінаком, пряслами, фрагментами посуду, конусами, намистинами, дрібною пластикою та псалієм. Скіфська зброя, включаючи трилопатеві стріли та короткі мечі, входить до складу славнозвісної скіфської тріади – зброя, кінська упряж, звіриний стиль. Серед скіфських старожитностей відомі трьохдирчаті кістяні псалії. Фрагмент одного з таких псаліїв знаходиться в музейній колекції. Він виготовлений з кістки тварини і прикрашений різним геометричним орнаментом, що є типовим для племен скіфського часу в лісостепу. Ще за свідченнями Геродота, відомо, що скіфи (маємо на увазі все населення скіфського часу) вживало у їжу молоко та молочні продукти. Цей факт знайшов підтвердження в археологічному матеріалі. Знайдені цілі форми та фрагменти цідилок підтверджують це. Уламок такої цідилки є в музейних фондах. Отже, колекція артефактів раннього залізного віку, наявна в музеї, репрезентує всі сторони життя тогочасного населення.

В музейній збірці є також зовсім не значна колекція старожитностей черніхівської культури. Це дві срібні монети VI ст., фрагмент фібули, культова посудина та орнаментоване прясло. Найцікавішим в колекції є фрагмент кубку, прикрашеного орнаментом з елементами календаря.

Фрагменти грубого посуду пеньківської культури та глиняні вальки для обмазування глинобитних печей представляють слов’янські старожитності в колекції ХММ.

Найбільша ж кількість речей відноситься до салтівського часу та до пізнього середньовіччя. Формування колекції артефактів СМК почалось також з випадкових знахідок. Проте, в колекцію музею потрапили речі, котрі походять з комплексів, досліджених за методикою. Це – речі з кремаційних поховань біля с. Кочеток [2, 241-244.] та с. П’ятницьке [6, 48-50.]. На далі формування колекції відбувалось за рахунок археологічних досліджень на території сучасного Чугуєва та його околиць археологічною експедицією під керівництвом Г.Є. Свистуна. Основну увагу було приділено пам’яткам, котрі містили шари раннього та розвиненого середньовіччя [5, 281-285.]. Так, вперше до колекції музею потрапили речі, котрі мають безпосереднє відношення до самого міста і його ранньої історії. Тому, зі всіх археологічних періодів епоха середньовіччя досліджена найкраще і колекція артефактів СМК є найбільш інформативною.

Не заважаючи на інформативну цінність колекції, котра дозволяє скласти уявлення про освоєння людиною краю, і презентує найдавніші його періоди, зібрання не достатньо де створення повноцінної експозиції ч навіть виставки. В стінах Краєзнавчого відділу працює виставка, присвячена історії міста, починаючи від VIII ст. Старожитності попередніх епох у виставковій роботі не задіяні.

Аби забезпечити громадськості доступ до них та виховувати цікавість до історії краю у підростаючого покоління, ці старожитності активно використовуються в проведенні музейних занять з циклу «Найдавніше минуле краю». Проведення цих та подібних до них занять відбувається в рамках напряму «Музейна педагогіка» [4].

Ми послуговуємось визначенням Гайди Л.А, за котрим музейна педагогіка є міждисциплінарним науковим напрямом, головним завданням якого є залучення потенціалу історико-культурних надбань людства в систему освіти. Перспективною є розробка методик роботи з відвідувачами, які змінюють їх роль і позиції у музейно-педагогічному процесі. Основна увага має концентруватись на дитячій та молодіжній аудиторії, а провідною тенденцією – перехід від її епізодичних зустрічей з музеєм до створення багатоступеневої системи музейної освіти [1].

Головною відмінністю між звичайною оглядовою екскурсією та музейним заняттям, є можливість застосування інтерактивних методів роботи з дітьми. Під інтерактивними методами розуміють рівноправну взаємодію педагога, а в нашому випадку – працівника музею, та дитини. Впровадження цих методів вимагає залучення значно більших сил, ніж проста екскурсія. Але діти знаходяться в одному залі, а не переходять з залу в зал. Тому є час на подібні методи.

Як соціальний інститут, музей є відображенням того конкретного часу, в якому він існує. Так слалось, що освітньо-виховну діяльність музеїв часто пов’язують з освітньо-виховною діяльністю школи, а саме зі шкільною програмою [3]. Кожен великий розділ з історії України за шкільною програмою має завершуватись уроком на тему «Наш край в згаданий час». Частіше за все саме з цієї теми у вчителів найменше інформації. Адже загальноукраїнські підручники не можуть містити інформацію про кожен окремий регіон, а шукати додаткову інформацію у вчителів не має ні часу ні бажання. Тому саме на заповнення лакули в знаннях з давньої історії краю у дітей покликані музейні заняття «Дітям про археологію» та «Чугуївщина: погляд крізь віки», розроблені на основі археологічного матеріалу, наявного в краєзнавчому відділі Художньо-меморіального музею І.Ю. Рєпіна. Елементи знань з археології використовуються також в інших музейних заняттях, що дає можливість поступово доповнювати знання учнів. Саме робота у форматі «школа-музей» дає відчутні результати в процесі формування знань та вмінь школярів, у їхньому патріотичному та естетичному вихованні. Крім того такі музейні заняття мають своєю метою довгу і систематичну співпрацю, спрямовану на формування історичного мислення дитячої і підліткової аудиторії, виховання музейної культури і національної самосвідомості у підростаючого покоління.

В шкільній програмі не передбачено необхідності надати дітям вичерпної (або хоча б доступної для їхнього розуміння) інформації про таку науку як археологія. Для них – це лише пошук матеріальних цінностей, золота. Тому першочерговим завданням є дати їм саме поняття про науку. Пояснювати нижню дату археології часом появи людини на планеті можна лише з 5 класу, адже до того діти мало задумуються над тим, як виникло життя і людина в тому числі. В початковій школі дітям демонструються примітивні знаряддя праці і говориться, що саме такими знаряддями праці користувались самі древні люди на нашій території. Зі старшими ж дітьми уже можна поговорити про різні теорії походження людини, поступово підводячи їх до еволюційної теорії. Учням всіх вікових категорій необхідно пояснювати взаємозв’язок історичних епох, а також їх (учнів) причасність до іншого часу, другої культури через спілкування з пам’ятками історії і культури. З метою викликати зацікавленість археологією, як у старших, так і у молодших школярів, в кінці заняття можна продемонструвати певні речі, призначення котрих залишається загадкою. Дітям цього достатньо, аби пояснити такий вислів, як «білі плями» в історії. Особливо цікаво чути варіанти призначення того чи іншого предмету від самих учнів. Це означає, що вони не просто прослухали певну кількість інформації, а навіть до певної міри засвоїли її.

Для всіх вікових груп в якості підведення підсумків про саму науку археологію пропонується зібрати археологічні пазли – зображення горшка. Звісно, складність таких пазлів варіюється в залежності від віку учнів. Такий метод роботи викликаний особливістю дитячої психіки – чуттєвим сприйняттям і активністю дитини, котрий прагне пізнавати оточуючий світ через гру. А також, особливо в початковій школі, можна запропонувати дітям намалювати археологічні знахідки так, як це роблять археологи.

Основним же завданням є надання інформації про давню історію самого міста та його околиць в давній час, спираючись на відомості з археології. На сьогодні склалась така ситуація, що діти не бачать власного краю у контексті історичних подій, тим більше це стосується подій сивої давнини. Крім того, вирішуючи це завдання, необхідно створювати цілісну уяву про процес виникнення, становлення і розвитку оточуючої дійсності. Для того, аби школярі всіх вікових категорій краще зрозуміли те місце, котре їхній край займав в історичному процесі, нами демонструється карта регіону з нанесеними на неї археологічними об’єктами різних епох і розповідь про кожну з них ілюструється артефактами зі збірки музею.

В ході розповіді археологічні епохи, ми говоримомо дітям, що на нашу територію люди приходили і з Кавказу, і з Центральної Європи. А також розселялися звідси на значні території. Тому, наш край ніколи не був ізольований від загальноісточного процесу. Розповідь про кожну історичну епоху, представлену в регіоні, супроводжується демонстрацією дітям відповідних артефактів. На закріплення пройденого матеріалу клас, якщо він не великий за кількістю, можна розділити на дві групи. Одна з них буде розкладати реальні артефакти на столі з врахуванням хронології. А інша група має на дошці закріпити зображення тих самих або інших артефактів. А потім порівняти результати двох груп і внести в них корективи.

Є ще одне завдання, постановка котрого на сьогодні стоїть досить гостро з огляду на поширення так званої «чорної археології». Безкарність таких дій криється не лише в недосконалості законодавства. Проблема криється ще і в низькій археологічні грамотності населення. А саме в школі і закладається фундамент цієї та інших видів грамотності. Тому досить важливо дітям пояснити цінність всього археологічного матеріалу, а не лише «золота». Необхідно пояснити, що порушений одного разу культурний шар, вже ніколи не буде таким же, витягнути з землі речі на зад вже не покладеш. Аби пояснити шкоду від таких непрофесійних втручань і для пояснення того, що цінність може бути не лише матеріальною, використовується фрагмент одного з популярних мультфільмів, котрий цікавий молодшим школярам, але також справляє враження і на старших. Крім того, в кінці заняття нами використовується інформація про те, що історія – найцінніше з того, що є в людини. Наша пам’ять – одна з ознак, за котрою людина відрізняється від тварин. Необхідно пам’ятки історії оберігати, зберегти для наступних поколінь. Так, апелюючи до емоцій дитини, можна вирішити одне з найважчих педагогіко-психологічних завдань – включення загальнолюдських цінностей до внутрішнього духовного світу дитини [7, 130-137].

Отже, не маючи змоги використати всі предмети з музейного зібрання в залі найдавнішої історії краю, колекція активно використовується для проведення музейних занять з циклу «Найдавніше минуле краю».

Використана література:

1. Гайда Л.А. //Роль музеїв у культурному просторі України й світу: стан, проблеми, перспективи розвитку музейної галузі. (Збірник матеріалів загальноукраїнської наукової конференції з проблем музеєзнавства, присвяченої 160річчю заснуван¬ня Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворннцького) Вин. 11. — Д.: АРТПРЕС. 2009. 608 с.
2. Дегтярь А.К. Комплекс из погребения воина у с.Кочеток на Северском Донце. /А.Г. Дегтярь. // СА - №2 – М.: 1984. – С. 241 – 244.
3. Карасенко В.Ю. Як повернути дитину в музей, або як повернути музей дитині? // Роль музеїв у культурному просторі України й світу: стан, проблеми, перспективи розвитку музейної галузі. (Збірник матеріалів загальноукраїнської наукової конференції з проблем музеєзнавства, присвяченої 160річчю заснування Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворннцького) Вип. 11. — Д.: АРТПРЕС. 2009. 608 с.
4. Классова О.А. "Музейна педагогіка: проблеми і досягнення" //www.artmuzeum.kr.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=115%3A-...
5. Свистун Г.Е. Чугуевское гнездо памятников салтово-маяцкой культуры. / Г.Е. Свистун. //Археологическое изучение Центральной России. Тезисы Международной научной конференции, посвящённой 100-летию со дня рождения В.П. Левенка (13-16 ноября 2006 года). – Липецк, 2006. – 402 с. – С. 281 – 285.
6. Шрамко Б.А. Погребения VIII-X вв. у с. Пятницкое в Харьковской обл.  /Б.А. Шрамко. // Древнерусское государство и славяне: материалы симпозиума, посвящено 1500 летию Киева. – К.: Наука и техника. 1983. – С.48-50.
7. Юрченко А.В. Археологія в музейній педагогіці. // Вісімнадцяті Сумцовські читання. Збірник матеріалів наукової конференції, «Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства» (проводиться в рамках XVIII Сумцовських читань). 18 квітня 2012 р. – С. 130-137.
8. Юрченко А.В. Колекція крем’яних виробів у збірці Художньо-меморіального музею І.Ю. Рєпіна //Тези доповідей 64 міжнародної наукової конференції "КАРАЗІНСЬКІ ЧИТАННЯ". Харків, 22 квітня 2011. – С.369-370.
9. Юрченко А.В. Матеріали епохи бронзи в збірці КЗ "Художньо-меморіальний музей І.Ю.Рєпіна" //Одіссос. Актуальні проблеми історіїї, археології та етнології. Випуск ІY.-Одеса, 2012.-с.70-72.