Стан вивченості неукріплених поселень салтівської культури в регіоні верхньої течії Сіверського Дінця

Юрченко А.В. Стан вивченості неукріплених поселень салтівської культури в регіоні верхньої течії Сіверського Дінця //Каразінські читання (історичні науки). Тези доповідей 66-ї міжнародної наукової конференції. 26 квітня. 2013 р. – Харків, 2013. – С.26-27

Салтівські пам’ятки в регіоні верхньої течії Сіверського Дінця представлені городищами, селищами, могильниками і окремими похованнями. Дослідження селищ, на котрих мешкало осіле населення дає уявлення про різнобічні сторони життя носіїв салтівської культури від домобудування до гастрономічних уподобань і розвитку сільського господарства та промисловості. Не дивлячись на це, селища привертають значно менше уваги дослідників, ніж могильники і городища.

Загалом, серед селищ в лісостеповому регіоні більш менш широкими площами досліджено лише селища з Верхньосалтівського, Дмитрівського та Мохначанського гнізд поселень, а також П’ятницьке селище Кочетокського гнізда.

Повномасштабні дослідження на селищах Верхньосалтівського комплексу були проведені Середньовічною експедицією ХНПУ. На той час частина території селища вже була під водою. Дослідження вільних територій показали, що культурний шар становить від 0,6 до 1,2 м., що значно більше, ніж на городищі (0,4-0,8 м.). Отримані матеріали дали багату інформацію про побут та ремесла тогочасного населення.

До Верхньосалтівського археологічного комплексу також належать Нетайлівський могильник та селище, котрі знаходяться на іншому березі Сіверського Дінця. Селище традиційно привертає набагато менше уваги ніж могильник. Основні дослідження на ньому проводив О.М. Шовкопляс. Культурний шар він знімав бульдозером окремими траншеями. Таким методом було досліджено приблизно 1000 м. Але, за зрозумілих причин, прослідити характерні особливості культурного шару було не можливо. Досліджувати можна було лише ті споруди, залишки котрих заглиблені в материк.

Дмитрівський археологічний комплекс досліджувався з перервами з 1951 по 1973 роки. За цей час на селищі 1 було досліджено 2000 м2, на селищі 2 – 100 м2. Було досліджено 18 жител та ряд господарських комплексів.

Селища П’ятницьке та Мохнач досліджуються планомірно. Результати їх досліджень публікуються в формі статей та тез на конференції.

Нажаль, повністю опублікованими залишаються лише матеріали із Дмитрівського археологічного комплексу, включаючи і поселення. Інформація про всі інші досліджені селища доступна лише у формі звітів про польові дослідження, а також статей в різних виданнях.

В значно більшій мірі до наукового обігу введені речі, отримані в ході досліджень поселень СМК в середній течії Сіверського Дінця. Всі пам’ятки цього регіону відносяться до степового, очевидно, праболгарського локального варіанту. Хоч повністю опублікованих результатів дослідження селищ тут також не багато, але є ряд праць, для написання котрих було повністю використано певні категорії знахідок. Крім того, багато знахідок з цього поселення В.К. Міхеєв використав у своїй монографії «Подонье в составе Хазарского каганата» та в статтях, присвячених окремим елементам матеріальної культури (ножі, списи).

Досить часто про населення селищ, про рівень їх економічного розвитку, про зв’язки з іншими регіонами і т.д., висновок робиться на основі дослідження не самих селищ, а сусідніх могильників.

З 2000-х років активні розвідки та розкопки проводяться у верхній течії Сіверського Дінця Г.Є. Свистуном, О.О. Лаптєвим. Також селища досліджуються експедиціями Педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди під керівництвом В.В. Колоди; Слобожанською ранньосередньовічною експедицією під керівництвом В.І. Квітковського. Селища салтівської культури відкриваються в ході археологічних розвідок і інших експедицій та археологів.

Всі заново відкриті поселення прив’язуються на місцевості і за допомогою GPS-навігатора. Результати їх дослідження поступово вводяться до наукового обороту.

Отже, дослідження неукріплених поселень-селищ салтівської культури басейну верхньої течії Сіверського Донця має досить значну перспективу. На це вказує отриманий на селищах матеріал і те, які висновки вдалось зробити дослідникам степової частини Донця.

 

Юрченко А.В., науковий співробітник КЗ "ХММ І.Ю. Рєпіна"

Категорія: