Свято Колодія

Вот и подошла к концу Масляная или Сыропустная неделя. В этом году этот праздник был каким-то особенным... безрадостным, что ли... Его середина совпала с годовщиной расстрела людей на Майдане... Сегодняшние события в стране тоже не очень то и помогали настроиться на праздничную ноту. Но вот именно в такое тяжелое время не могли мы, музейщики, отказать ученикам школ Чугуева и нашим партнерам из Харькова в празднике. Не могли именно потому, что так хотелось подарить детям час радости. И дарили... Надевали на лицо улыбку, включали веселую украинскую музыку и развлекали деток.

Ось і добіг до кінця Масляний або Сиропусний тиждень. Цього року це свято було якимось особливим… безрадісним, чи що… Його середина співпала з роковинами розстрілу людей на Майдані… Сьогоденні події в країні теж не дуже то і допомагали налаштуватись на святкову ноту. Але от саме в такий важкий час не могли ми, музейники, відмовити учням шкіл Чугуєва та нашим партнерам з Харкова у святі. Не могли саме тому, що так хотілось подарувати дітям годину радості. І дарували… Одягали на обличчя усмішку, вмикали веселу українську музику і розважали діток.

Діти дізнались про українські традиції святкування цього загальнослов’янського свята. Наші ще не такі далекі предки називали це свято Святом Колодія. КолоДіє, Сонце заходить на новий свій виток, приносячи з собою Весну. Виявляється, що це свято не просто проводів Зими, а й свято любощів. Після такої довгої зими так хочеться тепла, так хочеться любові у всіх розуміннях цього слова. От і нашим гостям ми всіляко акцентували увагу саме на Колодієві. Дівчатка робили міні символи свята – маленьких Колодійчиків. Це була колодочка з навскісними хрестиками на ній. До колодки прив’язували нитку і це вже був готовий оберіг. Учням старших класів розповідали, що його можна було подарувати хлопцеві, котрий подобався, а меншеньким було досить того, що то символ свята. А хлопці в цей час робили весняне дерево. На гілку прив’язували паперових пташок, яскраві стрічечки та ниточки. Дерево це мають побачити птахи і швидше прилетіти з Вирію, принісши у дзьобиках весну. Крім того, парубки змагались у вправності та силі, перетягуючи колоду (іще одне втілення Колодія).

А далі дітей ділили на дві команди, одна з них називалась «Вареники», а інша – «Млинці». Кожен учасник команд одягав на себе емблему і далі рухались уже командами. Сніг розтопляли відомою грою «Джерельце», розгадували загадки про природу, розігрували різні стадії життя Колодія. А головне – шукали Сонечко, щоб розбудити його з зимового сну. Під час цього пошуку учні також дізнавались багато нового – і народних приказок (як то «П’яте колесо у воза»), а також трохи з народних звичаїв (наприклад, що глеки сушили на тину). Після того обидва сонечка перетворювались на одне-єдине. Проводились паралелі, що обидві команди – це єдиний клас. І кожного разу дітям нагадували, що Україна у нас також єдина.

Крім усього, дітям також демонстрували дерев’яну лопату, котрою хліб з печі діставали, та рогач. Багато хто з гостей такі приладдя бачив вперше. Ці предмети зазвичай на Колодія перехрещували та клали долі, щоб через них перескакувати. Ми ж на землю поклали дві перехрещені колоди (і знову наш Колодій), і також дали дітям можливість пострибати через них.

З кожною групою було проведене голосування за улюблену страву Масляної. Це були самі чесні у світі вибори, адже як би нам не хотілось, щоб перемогли українські вареники, чомусь завжди перемагали млинці. І лише остання група порадувала – 16 проти 7 на користь вареників!

Всі гості, щойно заходили на подвір’я шляхового палацу, звертали увагу на опудало – Кострубатого Діда. І лише під кінець свята до нього доходила черга. Діти на клаптиках паперу писали найбільший негатив, що був з ними у минулому році і запихали Дідові у кишеню, між очеретинами, з котрих він був вироблений. Це було зроблено з єдиною метою – залишити ВЕСЬ негатив у році минулому (це ще один факт, з яким знайомили дітей, - у наших предків рік починався 1 березня), а в новому році залишився лише один позитив! Кажуть, що не можна читати чужі записки, тим більше ті, котрі адресовані Кострубатому Дідові, але наші ведучі піднімали ті папірці, котрі випадали з Діда і повертали їх у вогонь. МАЄ Ж НЕГАТИВ ЗГОРІТИ! Та і важко було не побачити слова «ВІЙНА», воно було чи не на кожному папірці. А ще дуже засмучували записки, на котрих було написано «Батько п’є», «Мене дражнять в класі»…

На цьому святі у нас були особливі помічниці – гуртківці з ЦТК та БДЮТ. Дівчата брали участь як у підготовці свята (шукали музику, робили Дідів, вирізали з паперу пташок), так і у проведенні заходів. За це їм окрема подяка!

Ось такі, трохи, хоча ні, не трохи, сумні, спогади по цьогорічне свято Масляної. Тішить лише, що порадували дітей та їх вихователів, дали інформацію про українські звичаї та і самі дещо відволіклись від сумних думок.

І дуже хочеться, щоб таки залишився у минулому весь той негатив, про котрий писали наші відвідувачі!

4 групи залишили нам свої весняні дерева зі словами:"Хай Весна прийде і до вас! Вам вона теж потрібна! Дякуємо за свято!"
Після таких слів розумієш, що все не даремно і варто продовжувати! Сціпивши зуби і не дивлячись ні на що!