Житла-напівземлянки як індикатор контактів слов’ян та носіїв салтівської культури

Юрченко А.В.

Пам’ятки салтівської культури хронологічно співпадають з декількома слов’янськими культурами. Тому не дивно, що в літературі вже довгий час розглядається питання про характер взаємовідносин між ранніми слов’янами та носіями салтівської культури. Фактично, це були взаємовідносини двох різних світів – кочового та осілого. Ніким із дослідників факт таких взаємовідносин не ставиться під сумнів. Проте, характер таких стосунків залишається під питанням. Так, про контакти між слов’янами та носіями салтівської культури свідчить поява поховань за обрядом кремації на салтівських могильниках та на поселеннях. Крім того, типово салтівський матеріал трапляється на деяких слов’янських поселеннях і навпаки, на ряді салтівських поселень знаходять фрагменти слов’янської кераміки. До того ж, як показник контактів між двома культурними масивами – слов’янським та салтівським – трактують схожість житлових споруд, котра чітко проявляється у верхів’ях Сіверського Дінця, Осколу та Дона.

Житлові споруди є одними з найважливіших елементів традиційної культури. Вони мають етнічну специфіку, котра відображає особливості господарсько-культурного типу населення. Крім того, вивчення домобудівництва дозволяє прослідкувати етнічні контакти, дає інформацію по соціальній організації давнього населення, формам родини, демографічній ситуації¹. Крім того, у випадку з салтівською культурою, житлові споруди є одним з індикаторів локальних варіантів, виділених в її ареалі.

Так, на думку С.О. Плетньової, під впливом слов’ян у носіїв салтівської культури з’являються житла-напівземлянки з печами-кам’янками. Якщо для кочівників притаманна юрта, як основний тип житла, то в Подонні застосування її абсолютно не можливе, адже зимою морози тут сягають 30-35º. Тому вони поступово заміняються напівземлянками. В більшості з них вогнище розміщувалось по середині (на приклад, напівземлянка 1 Дмитрівського селища)². Така конструкція була викликана особливостями будови юрти. Проте, той факт, що в деяких випадках вогнище переміщується до стіни або кутка житла (як, наприклад, в напівземлянці 3 Дмитрівського селища) говорить про зміну традиції під впливом внутрішніх (перехід до осілого способу життя) та зовнішніх (сусідство зі слов’янами) факторів³.

На салтівських пам’ятках трапляються житла з типовим салтівським матеріалом, але не з відкритим вогнищем, а з піччу-кам’янкою (наприклад, П’ятницьке селище, розкоп 2009 р.)⁴. На поселенні Нижній Бишкин, що на Харківщині, розкопано 2 напівземлянки з глинобитними печами VIII ст. В заповненні жител був ліпний слов’янський посуд сахнівського типу та горщики салтівської культури⁵.

З усього масиву відкритих салтівських жител стає очевидним, що загальні традиції – «стандарти» - були відсутні. А це свідчить про несталість домобудування та різноетнічність мешканців поселень. Кочівницькі традиції фіксуються у наявності відкритих вогнищ, розташованих посередині житлового приміщення, а також у використанні пересувних глиняних жаровень. До слов’янських компонентів відноситься загальна ознака квадратно-прямокутної форми, а також такі окремі компоненти як каркасно-стовпова конструкція стін та двосхилий дах, глиняні склепінчасті печі, низ яких вирізаний у материку. Навіть відкриті вогнища, але влаштовані на глиняних останцях чи на штучно зроблених глиняних вимощеннях⁶.

Проте, на форму та тип житла впливали і інші фактори, наприклад кліматичні, економічні та екологічні. Тому, не можна повністю відкидати версію, про те, що житла-напівземлянки з’явились у носіїв салтівської культури незалежно від слов’ян. Це могло бути викликано переселенням на нові землі з новими природніми умовами, переходом до осілого способу життя.

Отже, проникнення житлобудівних традицій відбувався в двох напрямках – на салтівських поселеннях трапляються типово слов’янські житла-напівземлянки; а на слов’янських – юрто подібні заглиблені житла, аналогії котрим відомі в кочовому середовищі. Проте, як свідчення контактів і сумісного проживання носіїв салтівської культури та слов’ян на одних поселеннях, можливо трактувати лише в комплексі з іншими елементами матеріальної культури: керамічний матеріал, поховальні пам’ятки. Тому, дослідження житлових споруд в контексті аналізу етнічної ситуації в регіоні вимагає подальшого кількісного накопичення археологічного матеріалу, а також перегляд вже отриманих матеріалів з використанням даних етнографії. 

1. Приходню О.М. Степове населення України та східні слов’яни (друга половина І тис. н.е.). – Київ-Чернівці: «Прут» - 2001. – 284 с.

2. Плетнева С.А. На славяно-хазарском пограничье: Дмитриевский археологический комплекс. /С.А. Плетнева. – М.: Наука, 1989. – 286 с.

3. Плетнева С.А. О связях алано-болгарских племен Подонья со славянами в VIII-IXвв. /С.А. Плетнева. // СА. – 1962. – №1. – С.83-94.

4. Квитковский В.И. Селище салтово-маяцкой культуры Пятницкое-1 (основные этапы исследования). /В.И. Квитковский.// Салтово-маяцька археологічна культура: 110 років від початку вивчення на Харківщині: збірник наукових праць, присвячених проблемам та перспективам салтознавства, за матеріалами Міжнародної наукової конференції «П’ятнадцяті Слобожанські читання». – Х.; 2011. – С.14-20.

5. Приходню О.М. Степове населення України та східні слов’яни (друга половина І тис. н.е.). – Київ-Чернівці: «Прут» - 2001. – 284 с.

6. Плетнева С.А. Об этнической неоднородности населения северо-западного хазарского пограничья. /С.А. Плетнева. // Новое в археологии. – М., 1972 – С. 108 – 114.

Юрченко А.В. Житла-напівземлянки як індикатор контактів слов’ян та носіїв салтівської культури// СЕРЕДНЬОВІЧНІ СТАРОЖИТНОСТІ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ. Матеріали ХІІ Міжнародної студентської наукової археологічної конференції (Чернігів, 12-14 квітня 2013 р.) Чернігів 2013. С.182-183