Репресовані освітяни Чугуївщини

Щорічно у третю неділю травня в Україні відзначається День пам’яті жертв політичних репресій. До сьогодні достеменно невідоме точне число людей, які загинули в жорнах репресій, та масштаби цієї трагедії просто жахливі.
Не обійшла репресивна машина й наше місто, жертвами сфабрикованих у 30-х роках ХХ сторіччя справ стали, в першу чергу, представники інтелігенції: вчителі, лікарі, інженерно-технічні кадри.
Саме освітянам буде присвячена наша сьогоднішня публікація. На перший погляд перед нами звичайні випускні фотографії, які виготовлялися кожного року, й залишалися на згадку кожному випускнику та вчителю школи. Проте саме ці світлини з зібрання музею І.Ю. Рєпіна унікальні, бо ми бачимо на них учителів чугуївських шкіл, які всього за кілька років пройшли шлях від поваги та визнання учнями й їх батьками, від грамот і подяк керівництва до тавра «ворогів народу», знищення й абсолютного забуття. Причому доля цих людей довгий час не була відомою навіть їх родинам. Тільки за часів незалежності суспільство отримало повний доступ до засекречених архівних справ про репресованих. Музейники декілька років опрацьовували знайдені кримінальні справи, інтернет-ресурси, та друковані видання, присвячені політичним репресіям і на сьогодні встановлено 616 прізвищ репресованих і пізніше реабілітованих мешканців Чугуївщини, серед них і репресовані освітяни.
Власне Чугуїв не був виключенням, репресії щодо інтелігенції, і в першу чергу проти вчителів поширювалися всією країною. На думку дослідників у 30-х роках ХХ сторіччя було засуджено близько 20 тисяч учителів та викладачів вищих навчальних закладів. Чому саме вони потрапили під пильну увагу органів НКВС? Тому було декілька причин. Адже саме педагоги виховували молоде покоління, мали авторитет у своїх громадах, тому їхня діяльність завжди була під контролем. З іншого боку – саме через навчальні заклади радянська влада поширювала офіційну пропаганду, розширювала свій вплив на молодь, виховуючи слухняних та покірних радянських людей, якими було б легко керувати. І виховувати це нове покоління мали ідеологічно «підковані» й лояльні до режиму педагоги.
На фотографії Чугуївської семирічної школи № 2, датованій 1929 роком із двадцяти учителів п’ять були репресовані. Це Б.І. Мірошниченко (директор), В.І. Іваненко, К.В. Руднєв, Б.І. Селихов, В.Г. Тишаєв. На фотографії випуску Осинівської неповної середньої школи 1936-1937 років репресовані директор І.М. Рождественський і завуч О.В. Малик.
Загалом в Чугуєві та Чугуївському районі було репресовано 22 учителя, проте ці дані можуть бути неповними, дослідження ще продовжується. Звісно, у цих кримінальних справах проходили не тільки вчителі, проте таке значне число знищених освітян вражає.
В чому ж їх обвинувачували? Матеріали архівно-слідчої справи повідомляють, що у 1937-1938 pp. Управлінням НКВС Харківської області було розкрито військово-есерівську організацію, що «ставила за мету повалення Радянської влади шляхом збройного повстання в момент нападу капіталістичних країн на СРСР, проведення терористичних диверсійних та шкідницьких актів. З цією метою у складі учасників організації створювалися бойові загони. Ця організація була створена кадровими есерами Чураєвим А.Т., Пірамідовим П.А., Олександровим І.М. та іншими». Повідомляється також, що під час арешту учасників організації було вилучено понад 200 одиниць різної зброї.
Усі підозрювані були заарештовані 27 березня 1938 року й розміщені у Харківській змішаній в'язниці, адже «перебування на волі може негативно позначитися на ході слідства». В подальшому всі, хто проходили по цій справі, засуджені до вищої міри покарання.
Коли читаєш протоколи допитів, виникає відчуття повного абсурду. Всі вони писані практично під копірку, голослівні обвинувачення, які не підтверджуються жодними фактами, психологічний тиск на підозрюваних і при цьому повна відсутність захисту. В справах містяться анкети засуджених і от саме в них ми й бачимо основні причини – всі затримані мали «сумнівне класове походження». Серед них були колишні офіцери царської армії (І.С. Азбукін, В.В. Ламбров, Б.І. Мірошиченко, М.П. Уланов), а директор 2-ї школи Борис Іванович Мірошниченко крім того, що був поручиком царської армії, ще й служив у гетьманській та петлюрівській арміях Української держави. Інші походили з родин священнослужителів (М.А. Гончаров, В.В. Ламбров, А.І.Терлецький), а Кирило Віталійович Руднєв і сам в минулому був псаломщиком Покровського собору. Батько вчителя Введенської школи Русанова був «крупним куркулем», а Борис Іванович Селихов мав дворянське походження. І ще одна група звинувачених в минулому належала до заборонених більшовиками партій кадетів, есерів, меньшовиків тощо.
Тобто, на думку слідчих це були вагомі причини засудити цих людей до смертної кари, хоча в обвинуваченні була вказана зовсім інша причина – приналежність до міфічної «військово-есерівської організації» та антирадянські настрої, агітація проти радянської влади тощо.
Фактично обвинувачення побудовано на зізнаннях самих обвинувачуваних (можна тільки здогадуватися, якими страшними тортурами ці зізнання здобувалися), але аж ніяк не на незаперечних доказах. Причому заарештовували не всіх одразу. Брали когось одного, а інших викликали як свідків. Наступної ночі приходили вже й за ними. Син чугуївського лікаря Миколи Івановича Кононенко, родина якого жила на квартирі у Руднєва К.В., згадував, що у батька завжди напоготові стояла невелика валіза з найпотрібнішими речами, а спати він лягав одягненим, бо щоночі чекав арешту…
Щодо вилученої зброї, за допомогою якої мало відбуватися «збройне повстання в момент нападу капіталістичних країн на СРСР», то в справі є довідка, що літом 1936 року з річки Сіверський Донць напроти Малинівського військового табору було піднято непридатну для використання зброю: відрізів – 67 шт., гвинтівок – 8 шт., шашок – 41 шт., мисливської зброї – 83 шт. На запитання про наявність зброї для повстання усі затримані відповідали, що зброї не було, хіба що в декількох чоловіків була вилучена мисливська гвинтівка. Тобто підготовка збройного повстання без підготовки зброї виглядає досить дивною, але не для слідчих.
В кожному протоколі йшлося про контреволюційну агітацію, яку буцім-то проводили затримані. Зазвичай запис йшов без конкретики, лише в деяких свідченнях бачимо про що йшла мова. Так в протоколі допита Мірошниченко записали слова Руднєва: «Раніше при владі були вчені, розумні люди, а зараз засіли обірванці», В. Й. Іваненко «Радянська влада багато вимагає від учителя, а його працю не цінить», або при допиті Г.В. Брезинського він говорить, що на зустрічах з іншими учителями обговорювалося питання про недопускання в ВНЗ певного контингенту дітей, нерівність при виборах в раду, тощо. Приводить він і погляди есерів на колективізацію, яка «направлена на розорення трудового селянства… Розкуркулення куркулів у селі ми розглядали як репресії з боку радянської влади по відношенню до середняка і стверджували, що куркулів в селі немає, є трудове селянство». Та власне й цього було досить, щоб особа трійка (жахливий винахід радянської влади) винесла усім підозрюваним один вирок – розстріл, що й було виконано в квітні – травні 1938 року. Саме тоді репресивна машина працювала на повну потужність, фабрикуючи все більше нових справ.
Та найбільшим цинізмом було те, що ні про винесення вироку, ні про приведення його до виконання родинам засуджених повідомлено не було, й на численні листи з проханням надати хоч якісь відомості про їх долю не було жодного відгуку. Проте гроші та передачі, які родичі надсилали на адресу засуджених, назад не поверталися, хоча адресатів вже давно не було в живих… Довгі роки жінки, матері, а пізніше й діти «ворогів народу» безрезультатно писали звернення в усі можливі інстанції. Й лише після смерті Сталіна ці справи почали переглядати, й знову брехати, про те що засуджені були відправлені по етапу й померли від якихось хвороб. Проте в 50-х роках нарешті всі засуджені були реабілітовані, адже слідство не знайшло в їхніх діях ніякого злочину.
В дописі мова йде лише про вчителів, проте в цій справі значно більше постраждалих. І таких справ було дуже багато. То ж музей запроваджує віртуальний проєкт «Повернення з забуття», в якому будемо публікувати інформацію про усіх репресованих мешканців Чугуївської громади. Усіх небайдужих запрошуємо долучитися до цього проєкту. Передивіться будь ласка сімейні архіви, можливо постраждав хтось з ваших родичів, або у вас зберігаються шкільні випускні фотографії, колективні фото підприємств чи інших організацій 1930-х років, які можуть стати важливим джерелом для подальшого дослідження. Повідомити про знахідки можна в повідомленні на сторінці музею в фейсбуці, чи під цим дописом, або на музейну пошту musrepin@i.ua. Разом ми повернемо з забуття і впишемо імена жертв політичних репресій в історію нашої громади.
***
Репресовані освітяни Чугуївщини:
1. АЗБУКІН Іван Сергійович народився 1882 р. у м. Чугуїв Зміївського пов. Харківської губ. Росіянин, із службовців, освіта вища, позапарт., у минулому член конституційно-демократичної партії (кадетів) проживав у Харкові. Учитель СШ № 33. заарештований 18 грудня 1937 р. як офіцер царської армії, за службу в білій армії та антирад. настрої (ст. 542 КК УРСР) і особливою трійкою УНКвС по Харківській обл. 25 грудня 1937 р. (статті 5410 ч. 1, 5413 КК УРСР) винесено ухвалу про розстріл. Розстріляний 14 січня 1938 р. у Харкові. Реабілітований 4 січня 1957 р.
2. БОГОДУШКО Федір Антонович народився 1897 р. у с. Голубівка Лебединського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта середня, позапарт. проживав у м. Чугуїв Чугуївського р-ну Харківської обл. Учитель СШ № 1. заарештований 11 березня 1938 р. як член к.-р. української буржуазно-націоналістичної організації та за к.-р. роботу (статті 542, 5410 ч. 1, 5411 КК УРСР) і особливою трійкою УНКвС по Харківській обл. 23 квітня 1938 р. винесено ухвалу про розстріл.
3. БРЕЗИНСЬКИЙ Георгій Вільгельмович народився 1876 р. у м. Самара Самарської губ. Росіянин, із службовців, освіта середня, позапарт., у 1905-1918 рр. член РСДРп(м) (меньшовиків). Проживав у м. Чугуїв Чугуївського р-ну Харківської обл. Учитель школи у с. Зарожне Чугуївського р-ну Харківської обл. заарештований 4 березня 1938 р. як член к.-р. організації (статті 5410 ч. 1, 5411 КК УРСР) і особливою трійкою УНКВС по Харківській обл. 27 березня 1938 р. (статті 542, 546, 547, 548 через ст. 17, 549 через ст. 17, 5410 ч. 1, 5411 КК УРСР) винесено ухвалу про розстріл. Розстріляний 26 квітня 1938 р. у Харкові. Реабілітований 20 листопада 1956 р.
4. ВАСИЛЕНКО Петро Максимович, народився 1888 р. у с.Ворожба Лебединського р-ну, національність українець. Вчитель с.Мартова Печеніжського р-ну. Дата арешту: 12.03.1938. Стаття звинувачення: 54-7 УК УССР, 54-11 УК УССР, 54-6 УК УССР, 54-2 УК УССР, 54-8 УК УССР, 54-10 ч.1 УК УССР. Вирок винесений особливою трійкою УНКВС по Харківській обл. Розстріляний 26.04.1938, дата вироку: 27.03.1938. Реабілітований 16.03.1956 р.
5. ГОНЧАРОВ Микола Артемович народився 1900 р. у с. Великі Хутори Вовчанського пов. Харківської губ. Українець, із священнослужителів, освіта середня спеціальна, позапарт. проживав у с. Гракове Чугуївського р-ну Харківської обл. Учитель молодших класів у радгоспі № 7. заарештований 28 червня 1938 р. як член к.-р. організації та за антирад. агітацію (статті 5410, 5411 КК УРСР) і Харківським облсудом 25 березня 1939 р. засуджений на 5 років позбавлення волі з пораженням у правах на 2 роки. Ухвалою Верховного Суду УРСР від 3 липня 1939 р. справу повернено на новий розгляд в іншому складі суду. Харківським облсудом 28 листопада 1939 р. виправданий за недоведеності складу злочину.
6. ІВАНЕНКО Василь Йосипович народився 1880 р. у с. Краснопілля Охтирського пов. Харківської губ. Українець, із службовців, освіта вища, позапарт. проживав у сел. Чугуїв Чугуївського р-ну Харківської обл. Учитель СШ № 2. заарештований 19 жовтня 1937 р. за к.-р. діяльність (статті 5410 ч. 1 КК УРСР) і особливою трійкою УНКВС по Харківській обл. 27 березня 1938 р. (статті 5410 ч. 1, 548 через ст. 17 КК УРСР) винесено ухвалу про розстріл. Розстріляний 26 квітня 1938 р. у Харкові. Реабілітований 20 листопада 1956 р.
7. ІВАНОВ Михайло Дмитрович народився 1899 р. у с. Новопокровське Зміївського пов. Харківської губ. Росіянин, із селян, освіта початкова, позапарт. Проживав у с. Новопокровське Чугуївського р-ну Харківської обл. Інструктор з технізації 4-річної школи. Заарештований 6 грудня 1932 р. за агітацію проти господарсько-політичних кампаній на селі (статті 5410, 5411 КК УСРР) і ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 22 квітня 1933 р. (ст. 5410 КК УСРР) висланий до Північного краю на 3 роки. Реабілітований 19 вересня 1989 р.
8. ЛАМБРОВ Володимир Васильович народився 1888 р. у с. Бутори Тираспольського пов. Херсонської губ. Росіянин, із священнослужителів, освіта середня, позапарт. проживав у с. Клугино-Башкирівці Чугуївського р-ну Харківської обл., завідувач школи. Колишній білий прапорщик. Заарештований 28 лютого 1938 р. за к.-р. агітацію (ст. 5410 ч.1 КК УРСР) і особливою трійкою УНКВС по Харківській обл. 27 березня 1938 р. (статті 542, 546, 547, через ст. 17 548, через ст. 17 549, 5410 ч.1, 5411 КК УРСР) винесено ухвалу про розстріл. Розстріляний 26 квітня 1938 р. у Харкові. Реабілітований 20 листопада 1956 р.
9. МАЛИК Олександр Васильович народився 1891 р. у с.Сухини Богодухівського пов. Харківської губ. Українець, із селян, освіта вища, позапарт. проживав у м. Чугуїв Чугуївського р-ну Харківської обл. Учитель, заарештований 15 березня 1938 р. як член української повстанської к.-р. організації (статті 5410, 5411 КК УРСР) і особливою трійкою УНКВС по Харківській обл. 16 квітня 1938 р. винесено ухвалу про розстріл. Розстріляний 26 травня 1938 р. у Харкові. Реабілітований 18 липня 1958 р.
10. МИКУЛІНА Олександра Антонівна народилася 1910 р. у с. Горби Кременчуцького пов. Полтавської губ. Українка, із селян, освіта середня, позапарт. проживала в м. Чугуїв Чугуївського р-ну Харківської обл. Учителька СШ № 1, заарештована 23 жовтня 1937 р. за шпигунство на користь однієї з іноземних держав (ст. 546 КК УРСР), справу закрито Чугуївським РВ НКВС 15 листопада 1937 р. у зв’язку з тим, що подана заява про шпигунську діяльність Микуліної О. А. не підтвердилася, зі звільненням з-під варти.
11. МІРОШНИЧЕНКО Борис Іванович народився 1888 р. у с. Степань Рівненського пов. Волинської губ. Українець, із службовців, освіта вища, позапарт. проживав у с. Малинівка Чугуївського р-ну Харківської обл. В минулому поручик царської армії, служив у гетьманських і петлюрівських військах. Учитель. У 1930 р. під арештом ДПУ УСРР. заарештований 25 лютого 1938 р. як член к.-р. організації, що ставила за мету повалення рад. влади шляхом збройного повстання (статті 542, 5410 ч. 1, 5411 КК УРСР) і особливою трійкою УНКВС по Харківській обл. 23 квітня 1938 р. винесено ухвалу про розстріл. Розстріляний 22 травня 1938 р. у Харкові. Реабілітований 21 серпня 1959 р.
12. РАДКОВСЬКИЙ В’ячеслав Іванович народився 1876 р. у м. Дмитровськ Дмитровського пов. Орловської губ. Росіянин, із службовців, освіта середня, позапарт. Проживав у м. Чугуїв Чугуївського р-ну Харківської обл. Учитель на курсах у різних установах. У 1930 р. під слідством ДПУ УСРР за к.-р. діяльність. Заарештований 16 квітня 1938 р. як член к.-р. військової есерівської організації, яка ставила за мету повалення рад. влади шляхом збройного повстання (статті 542, 5410 ч. 1, 5411 КК УРСР), і особливою трійкою УНКВС по Харківській обл. 23 квітня 1938 р. винесено ухвалу про розстріл. Розстріляний 1 червня 1938 р. у Харкові. Реабілітований 8 травня 1959 р.
13. РОЖДЕСТВЕНСЬКИЙ Іван Миколайович народився 1910 р. у с. Філенкове Полтавського пов. Полтавської губ. Українець, із священнослужителів, освіта вища, позапарт. Проживав у м. Чугуїв Чугуївського р-ну Харківської обл. Учитель НСШ. Заарештований 4 березня 1938 р. як член к.-р. організації (статті 5410 ч. 1, 5411 КК УРСР) і особливою трійкою УНКВС по Харківській обл. 27 березня 1938 р. (статті 542, 546, 547, 548 через ст. 17, 549 через ст. 17, 5410 ч. 1, 5411 КК УРСР) винесено ухвалу про розстріл. Розстріляний 26 квітня 1938 р. у Харкові. Реабілітований 20 листопада 1956 р.
14. РУДНЄВ Кирило Віталійович народився 1880 р. у с. Волохівка Вовчанського пов. Харківської губ. Росіянин, із священнослужителів, освіта середня, позапарт. Проживав у м. Чугуїв Чугуївського р-ну Харківської обл. Викладач школи медсестер. Заарештований 3 березня 1938 р. як член к.-р. організації, що ставила за мету повалення рад. влади шляхом збройного повстання (статті 542, 5410 ч. 1, 5411 КК УРСР), і особливою трійкою УНКВС по Харківській обл. 23 квітня 1938 р. винесено ухвалу про розстріл. Розстріляний 23 травня 1938 р. у Харкові. Реабілітований 21 серпня 1959 р.
15. РУСАНОВ Іван Якимович народився 1899 р. у с. Тетлега Зміївського пов. Харківської губ. Росіянин, із селян, освіта середня, позапарт. Проживав у с.Введенка Чугуївського р-ну Харківської обл. Син крупного кулака. Учитель НСШ. Заарештований 4 березня 1938 р. за к.-р. агітацію (ст. 5410 ч. 1 КК УРСР) і особливою трійкою УНКВС по Харківській обл. 27 березня 1938 р. (статті 542, 546, 547, 548 через ст. 17, 549 через ст. 17, 5410 ч. 1, 5411 КК УРСР) винесено ухвалу про розстріл. Розстріляний 26 квітня 1938 р. у Харкові. Реабілітований 20 листопада 1956 р.
16. СЕЛІХОВ Борис Іванович народився 1877 р. у с. Преображенське Зміївського пов. Харківської губ. Українець, з дворян, освіта середня, позапарт. Проживав у м. Чугуїв Чугуївського р-ну Харківської обл. Учитель СШ № 1. Заарештований 16 березня 1938 р. як член к.-р. організації (статті 5410 ч. 1, 5411 КК УРСР) і особливою трійкою УНКВС по Харківській обл. 27 березня 1938 р. (статті 542, 546, 547, 548 через ст. 17, 549 через ст. 17, 5410 ч. 1, 5411 КК УРСР) винесено ухвалу про розстріл. Розстріляний 26 квітня 1938 р. у Харкові. Реабілітований 20 листопада 1956 р.
17. ТЕРЛЕЦЬКИЙ Аркадій Іванович народився 1891 р. у с. Жовте Верхньодніпровського пов. Катеринославської губ. Українець, із священнослужителів, освіта незакінчена вища, позапарт. Проживав у м. Чугуїв Чугуївського р-ну Харківської обл. Учитель СШ № 2. Заарештований 4 лютого 1938 р. як член к.-р. організації (статті 5410 ч. 1, 5411 КК УРСР) і особливою трійкою УНКВС по Харківській обл. 27 березня 1938 р. (статті 542, 546, 547, 548 через ст. 17, 549 через ст. 17, 5410 ч. 1, 5411 КК УРСР) винесено ухвалу про розстріл. Розстріляний 26 квітня 1938 р. у Харкові. Реабілітований 20 листопада 1956 р.
18. ТИШАЄВ Василь Георгійович народився 1875 р. у с. Будолгино Болховського пов. Орловської губ. Росіянин, із селян, освіта середня, позапарт. Проживав у с. Преображенське Чугуївського р-ну Харківської обл. Завідувач початкової школи. Заарештований 6 лютого 1938 р. як член к.-р. організації (статті 5410 ч. 1, 5411 КК УРСР) і особливою трійкою УНКВС по Харківській обл. 27 березня 1938 р. (статті 542, 546, 547, 548 через ст. 17, 549 через ст. 17, 5410 ч. 1, 5411 КК УРСР) винесено ухвалу про розстріл. Розстріляний 26 квітня 1938 р. у Харкові. Реабілітований 13 квітня 1956 р.
19. УЛАНОВ Михайло Петрович народився 1894 р. у с. Коробочкине Зміївського пов. Харківської губ. Росіянин, із селян, освіта вища, позапарт. З білих офіцерів. Проживав у м. Чугуїв Чугуївського р-ну Харківської обл. Учитель. Заарештований 4 березня 1938 р. як член к.-р. організації, що ставила за мету повалення рад. влади шляхом збройного повстання (статті 542, 5410 ч. 1, 5411 КК УРСР), і особливою трійкою УНКВС по Харківській обл. 23 квітня 1938 р. винесено ухвалу про розстріл. Розстріляний 23 травня 1938 р. у Харкові. Реабілітований 21 серпня 1959 р.
20. ФЕДОРЕНКО Микола Федосійович народився 1897 р. у м. Чугуїв Зміївського пов. Харківської губ. Українець, із службовців, освіта початкова, позапарт. Проживав у м. Чугуїв Чугуївського р-ну Харківської обл. Учитель не повної середньої школи в с. Леб’яже Печенізького р-ну Харківської обл. Заарештований 2 грудня 1932 р. за утворення к.-р. угруповання та антирад. агітацію (статті 5410, 5411 КК УСРР) і ухвалою судової трійки при колегії ДПУ УСРР від 27 квітня 1933 р. (ст. 5411 КК УСРР) висланий до Північного краю на 3 роки. Спецколегією Харківського облсуду 10 січня 1938 р. позбавлений волі у ВТТ на 6 років з пораженням у правах на 2 роки. Реабілітований 15 грудня 1989 р. та 18 червня 1993 р.
21. ХРАМЦОВ Василь Іванович, 1901 рік народження, уродженець с. Ірпінь. З 1921-1933 працював у селі вчителем. У 1938 році працював робітником у м. Харкові. 23.04.1938 засуджено до ВМП.
22. ЧЕРВОНЦЕВ Йосип Маркович народився 1897 р. у с. Містечко Віленського пов. Віленської губ. Білорус, із селян, освіта вища, позапарт., у 1917—1937 рр. член ВКП(б). Проживав у с. Чугуїв Чугуївського р-ну Харківської обл. Завідувач райвідділу охорони здоров’я, завідувач школи медсестер. Заарештований 18 квітня 1938 р. як член антирад. терористичної організації правих, за підривну шкідницьку діяльність у відділі охорони здоров’я, підготовку диверсійного акту проти населення та частин РСЧА (статті 547, 548, 549, 5410 КК УРСР) і військовим трибуналом ХВО 1 квітня 1939 р. (статті 548 через ст. 17, 549 через ст. 17, 5411 КК УРСР) засуджений на 10 років позбавлення волі у ВТТ з пораженням у правах на 5 років, а за ст. 547 КК УРСР виправданий. Справу закрито ухвалою військової колегії Верховного Суду СРСР від 17 листопада 1939 р., звільнений з-під варти 4 грудня 1939 р.
Категорія: 
Исследования